Уляна Кравченко" Хресна дорога. "

Про цю книжечку не можна просто сказати, що ти її прочитав. Вона – як молитва, що її шепочеш від початку до кінця на одному духовному рівні. Сама же авторка наголошує: „Хресна дорога, хоча офіційно не є прийнятим богослужінням у літургійному житті східних Церков і наголос у тих Церквах не ставиться на пасійний вимір, а радше на вимір есхатологічний, то все ж таки в частині нашого віруючого народу є вона у глибокій пошані і поважанні”. Сама передпасхальна атмосфера надихає нас на ритуал Хресної дороги, щоб укотре усвідомити шлях і життя Ісуса Христа.

Так, напевно, надихала ця атмосфера й авторку пасхальних віршів – Уляну Кравченко. Збірочка на 27 сторінок починається коротенькою біографічною довідкою авторки, справжнє прізвище якої – Юлія Шнайдер. Народилася вона і провела дитинство у місті Миколаєві на Дрогобиччині (тепер – Львівщина) – d будинку письменника Миколи Устияновича, вірші якого вона чула у виконанні братового товариша. Видно, в Юлії ще з дитинства зароджувався літературний талант. Понад сорок років вона працювала сільською вчителькою, сіючи в дитячих душах зерна любові і добра. Тому й не дивно, що видала збірки для дітей та юнацтва – „Проліски”, „В дорогу”, „Лебедина пісня”, „Шелести нам, барвіночку”.
Упорядник о. Павло Поточний вдало сформував релігійну поезію Уляни Кравченко в чотирнадцять стацій хресного походу, використавши п’ять творів: „Anno Santo”, „Се Мати Твоя…”, „Голгота”, „Осяйна година”, „Тихо в Найсвятішій тайні”. Наприклад, вірш „Anno Santo” є підтекстом для шести стацій, а „Се Мати твоя…” – для чотирьох. Такі слова, як „В любові – діти ми Господні/ і в небо перетворимо проклін безодні…/ В любові з нами Бог – / як найсвятіша Влада влад…”, – заставляють задуматися і нас, християн ХХІ ст.
Стації по порядку названі так, як звучать під час обряду в церкві, – немов удари дзвону, що змушують здригнутися, упасти на коліна й низько схилити голову перед святістю Спасителя. Вустами поетеси рядки нагадують, ким Ісус Христос є для нас, смертних: „Він – хліб життя!/ Він – зміст буття,/ Він – це любов, свята любов”, а ми – „на цій землі ти тільки пілігрим…”
Так, наше життя непросте – воно ставить нас на важелі випробувань між добром і злом. І, як свідчить „Вступне слово” архиєпископа Івана, митрополита перемисько-варшавського УГКЦ, – „кожну людину на її дорозі життя дотикає хрест, терпіння”. На мою думку, наше тимчасове існування – це випробування, в якому вирізьблюються наші характери, звички, сила і воля. А щоб не впасти ниць – Бог послав віру в спасіння. І у Воскресіння.
Після стації VI – слова:
„Душе моя, душе моя, встань!
Чого ти спиш?
Кінець наближається
і будеш тривожитись,
Підведись же,
щоб помилував тебе Христос Бог,
що всюди є
і все наповняє”.
(Кондак 6 г. Утрені з поклонами)
А наприкінці кожної стації – „Отче наш, ти що єси… Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас”.
Величні слова поезії Уляни Кравченко є актуальними не тільки в передвеликодній час, – вони доступні кожному, щодня, в будь-яку скрутну хвилину. Можемо тільки подякувати о. П. Поточному за його неоціненну працю на ниві нашого духовного життя і за те, що так вдало поєднав свою священицьку місію з літературною спадщиною української поетеси, 65-ліття відходу у вічність якої минуло в березні цього року.
Щодо коректи книжечки – „прокралися” граматичні помилки, яких можна було уникнути.