Екологічна година: " Краплина водиці-цариця"

 

А вода- це справжнє диво!

Як прожити без води?

З нею ми завжди щасливі,

З нею в нас нема біди.

22 березня - Всесвітній день води.

Сьогодні наша зустріч з учнями 3 класу Пониковицького ЗЗСО

була присвячена значенню води у житті людини, її значення для  тваринного і рослинного світу, всієї планети.

Діти познайомилися із станами води, колообігом води у природі. Активно розгадувати загадки про воду та її стан, зацікавлено слухали прислів'я, жваво обговорювали проблему збереження води.

На завершення зустрічі створили власні екомалюнки.

Літературний майданчик: " Читаємо книгу Марини Павленко".

Регіональна акція: "Березень.Читають всі!".

20 березня - обласний день читання. Цьогоріч він присвячений творчості Марини Павленко.

Українська поетеса,письменниця, художниця,педагог народилася у с.Старичі на Львівщині.

Серед її творчого доробку багато книг для дітей: "Русалонька із 7-В", "Домовичок із палітрою", "Півтора бажання " та інші.

Сьогодні ми познайомились із книгою" Чи шкідливо ходити покрівлями гаражів". Такі незвичайні діти ,як Ромчик і Ганнуся є в кожній школі. Найбільше припало до душі оповідання "Ганусин бізнес".

Казкотерапія:"Казкова скриня".

Ну, хто створив цей дивосвіт казковий,

Де стільки світла ,радості й краси?

Він надзвичайний, чарівний, чудовий

Й блискучий від ранкової роси.

У чарівний світ казки поринули малята Пониковицького ЗДО.

Вони познайомилися з книжками для дошкільнят, мандруючи стежками казкових героїв.

Екскурсія до бібліотеки: "Мандрівка у чарівну Книголандію".

 До бібліотеки завітали малята Пониковицького закладу дошкільної освіти.

Вони познайомилися із бібліотекою, правилами користування, дізналися про роботу бібліотекаря, розказували віршики Лесі Українки, Івана Франка, які вивчили із вихователями.

Сторінка поетичного настрою: " Вона для нас символ України".

 #Видатні_особистості

19 березня святкує свій 93 день народження українська поетеса, письменниця, громадська діячка Ліна Костенко.

Ліна Костенко — справжній майстер художнього світу. Вона філософськи осмислює зміст життєвих проблем, розкриває найсуттєвіші почуття людини, її неповторність і складність, суперечливість і красу.

Вірші поетеси наповнені філософською наснагою роздумів про роль мистецтва, відповідальністю митця перед часом, своєю совістю. Костенко засуджує нещирість, пристосуванство й, безумовно, возвеличує народ, Вітчизну, кохання.

Видала українською мовою поетичні книжки "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958), "Мандрівки серця" (1961), "Над берегами вічної ріки" (1977), "Маруся Чурай" (1979), "Неповторність" (1980), "Сад нетанучих скульптур" (1987), "Вибране" (1989), а також збірку віршів для дітей "Бузиновий цар" (1987). Працювала і в галузі кінодраматургії.

За історичний роман у віршах "Маруся Чурай" і книжку поезій "Неповторність" Ліна Костенко відзначена Державною премією Української РСР ім. Т. Г. Шевченка (1987).

Незабутнє враження справляють її поезії "Пастораль XX сторіччя", "Доля", "Ліс", "Біла симфонія", "Балада моїх ночей", "Давидові псалми" тощо.

У поезії "Заворожи мене, волхве!" поетесу зацікавило питання, "що писав би Шевченко в 33-37 роках?". Звичайно, що поетеса не піддає сумніву стійкість Шевченка, його моральний дух. Тому, на її думку, "побувавши на Косаралі, побував би ще й на Соловках". У поезії авторка йде за ходом історії.

Історичний роман "Берестечко" творився на різних етапах протистояння України та її боротьби за незалежність - від середини 1960-х. циклічність своїх проблем. Але драма поразки стає філософією відродженя, катарсисом, повстанням з руїни людини і народу. Перемога над поразкою - основний філософський і психологічний код цього твору. Суверенність держави народжується з вистражданої індивідуальної свободи і зрілої людської волі.

Книжки Ліни Василівни Костенко повертають нам віру в слово і навчають

бути вірним своєму таланту і покликанню за будь-яких обставин.

Це гарний привід ще раз звернутися до творчості Ліни Василівна.

Голосні читання:" Із щирим словом до дітей"

 

Наталя Забіла – вроджена казкарка і улюблена українська письменниця усіх малюків України. Її цікаві вірші, казки, оповідання знають всі діти. 

Народилася Наталя Львівна 5 березня 1903 року.  У ії родині любили мистецтво – живопис, музику, літературу. Мати часто читала дітям вірші, які знала напам'ять.  Наталя змалку цікавилася літературою. У 1917 році майбутня письменниця разом із сім'єю переїхала в Україну, до селища Люботина, що на Харківщині. Тут пані Наталя працювала вчителькою. У 1924 році, коли Наталя Забіла ще  вчилася в Харківському інституті народної освіти, вона надрукувала свої перші вірші. Потім все частіше її вірші стали з'являтися на сторінках багатьох українських газет та журналів.  Згодом вийшли друком і перші її книжки.  Майже всі книги Наталі Забіли написані для юних читачів, але і старше покоління із задоволенням читає-перечитує її чудові твори.

Притаманне їй уміння просто і невимушено розмовляти з дітьми, знання психології малят, уміння писати зрозуміло й цікаво, лірично й серйозно, подаючи одночасно потрібну інформацію та виховуючи найкращі людські якості, залишають її твори актуальними і сьогодення. 

    Всі казки Н.Забіли вводять читача в світ веселих пригод. У казках письменниці часом діють давно відомі персонажі (лисиця і журавель, зайчик, білочка, їжачок і т. д.),  сюжети   яких перекликаються з народними сюжетами. Проте, звучать ці твори зовсім по-новому. Для них характерні «щасливі» закінчення, які логікою доводить, що злу, жорстокості, усякій біді повинен прийти кінець.

Наталя Забіла подарувала дітям майже двісті книжок. 

Померла письменниця 6 лютого 1985 року в Києві.

Творчо -літературна зустріч:"Сьогодні в центрі з - ти письменник"

3 березня весь світ святкує день письменника.

Щоденно на літературній карті з'являються нові імена,перечитуємо класиків української літератури , захоплюємося поетичним словом.

Світ книги ми відкриваємо для себе ще з дитинства.

Цікаво,пізнавально пройшов захід з учнями 4 класу. Діти розповідали про відомих для них письменників, поетів, відкрили для себе нові літературні імена у світі дитячої літератури: Л.Воронина, А.Качан, І.Калинець та інших.

У творчому завданні необхідно було створити невеличкий прозовий твір, спробувати себе як поета,римуючи слова та створюючи власні поетичні рядки.

Розповідь - персоналія: " Коли в серці слово Боже"

Любомир Гузар  — український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. Священник, єпископ, кардинал Католицької церкви. Верховний архієпископ Львівський, Києво-Галицький, архієпископ-емерит. 

Народився у Львові у26 лютого 1933 році у родині львівських інтелегентів. Через це під час Другої світової війни його сім'я була змушена покинути Україну – спочатку вони емігрували до австрійського Зальцбурга, а через п'ять років – до США. Священик зміг повернутись на батьківщину майже через півстоліття - лише після проголошення незалежності, у 1993 році.

У США Любомир Гузар здобув релігійну освіту, спочатку у духовній семінарії в Стенфорді, а потім у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні. Продовжив філософські студії у Фордгамському університеті Нью-Йорка і в 1967 році здобув ступінь маґістра.

У 60-х роках познайомився з главою УГКЦ владикою Йосипом Сліпим, якого радянська влада після 18 років заслання у сибірських таборах, відпустила до Риму. Зустріч справила таке велика враження на Гузара, що він вирішив перебратись до Риму. Здобувши ступінь доктора богослов'я, він стає ченцем-настоятелем у монастирі Студіон, у передмісті, а потім і помічником Сліпого.

Про нього часто говорили як про людину, в присутності якої політики та олігархи замовкають. Він казав, що з життя треба сміятися, і був по-дитячому простим у спілкуванні.

 Любомир Гузар прожив в США 20 років, в Італії – 24 роки. Після 46 років еміграції у 1993 році повернувся в Україну та оселився біля Львова. "Мені стали сльози в очах. Я був на рідній землі", – так описував свої враження від повернення Блаженніший Любомир. Утім, отримати українське громадянство йому вдалося вже на посаді глави УГКЦ у 2001 році.

2. Він спілкувався українською, польською, німецькою, англійською та італійською мовами, хоча скромно зізнавався, що знає більше.

3. Був пластуном, належав до куреня з назвою "Червона калина", де його називали братчик Любко. На честь висвячення друзі-пластуни подарували йому чашку, яку попросили освятити нью-йоркського римо-католицького єпископа. 

4. У 1977 році таємно без згоди Папи Йосип Сліпий висвятив Любомира Гузара на Верховного Архієпископа. Протягом 19 років він чекав підтвердження свого статусу єпископа.

5. Після смерті папи Івана-Павла II у 2005 році Любомир Гузар став одним з кандидатів на Ватиканський престол (з-поміж 16 інших кандидатів).

6. Любомир Гузар очолював Українську греко-католицьку церку десять років (2001 – 2011). За цей час йому вдалося чи не найважлівіше – перенести престол УГКЦ до Києва, фактично зробивши церкву всеукраїнською, поступово стираючи асоціації виключно із Західною Україною, а також просуваючи її на схід. Він також став першим в історії УГКЦ патріархом, хто зрікся престолу.

7. До останніх днів Любомир Гузар мешкав у семінарії в селі Княжичі біля Києва. Туди щодня приїздили різні люди, щоб порадитись або просто послухати його.

8. Втративши зір, він не міг писати власноруч, але надиктовував тексти, які виходили як колонки в різних українських виданнях. Він також є автором чотирьох книг. 

 

Помер 31 травня 2017 року.

Любомир ГУЗАР:

— Якою буде наша рідна Україна – залежить від нас, від кожного з нас. Що маю на думці? Усе залежить від того, скільки добра ми бажаємо всім громадянам нашої Батьківщини і скільки зусиль готові докласти, щоб те всенародне благо стало дійсністю. Не милозвучні слова, а конкретні позитивні вчинки – це основа відповіді на поставлене запитання. Іншими словами: Україна буде такою, якою ми її зробимо. Хочу підкреслити – ми, усі ми, на служінні правди, добра і краси. Хочемо жити в нормальній державі – працюймо над тим, щоб законослухняність стала нормою поведінки для всіх громадян.

— Хоч би ким ми були, виконуймо своє життєве завдання, здійснюймо те добро, якого прагнемо для себе і для всіх. І тоді Україна нашого майбутнього буде для нас справжньою Батьківщиною.

— Бути громадянином України – означає любити українців, усвідомлювати, хто ми є і хто разом із нами творить цей народ.  Якщо я українець, то я маю дбати про Україну.

 

Літературне інформ –досьє : « Леся Українка:маловідомі факти».

Декілька фактів пов’язаних з Лесею Українкою.

-          у 4 роки Леся вміє читати;

-          у 6- чудово вишиває;

-          у 9 – пише вірші:

-          у 13- починає друкуватися;

-          у 19 – створює підручник « Стародавні історія східних народів»

-          швидкість і працездатність Лесі вражає. « Лісову пісню» написала за 12 днів. За одну ніч – поему « Одержима», перебуваючи біля ліжка Сергія Мержинського, який помирав.

-          загалом написала 100 власних віршів і 20 драматичних творів;

-          знаючи багато мов перекладала твори багатьох світових письменників:Ж.Санда, В.Шекспіра, В.Гюго та інших;

-          за творами письменниці створено 10 фільмів,мультфільмів, понад 20 вистав, 4 радіовистави, 5 аудіокниг, 5 пісень;

-          іменем Лесі Українки названі вулиці, парки, площі, театри, школи, бібліотеки в Україні і закордоном. Є навіть школа її імені в Австралії;

-          в її честь в 1970 році була заснована літературна премія імені Лесі Українки, а портрет зображено на марках, ювілейних монетах та українській банкноті в 200 гривень;

-          пам’ятники Лесі споруджено не лиш в Україні, а їх понад 70.Пам’ять про видатну українку увінчено в памя’тниках та пам’тних дошках, барельєфах за кордоном : Австрії, Єгипті, Італії, Канаді, Америці та ін., понад 20.

-          на честь поетеси назвали астероїд відкритий 28 серпня 1970 року 2616 Леся(2616 Lesja);

-          на сьогодні жоден з нащадків Лесі Українки не живе в Україні, її внучаті племінники живуть у Швейцарії та США.

 

 

 

 

#LesyaBookChallenge2023 #Літературно_меморіальний_імені_Лесі_Українки_у_Звягелі

 Бібліотека долучається до книжкового челенджу оголошеного Літературно - меморіальним музеєм ім . Лесі Українки у Звягелі з нагоди 152 - річниці від дня народження письменниці.

Мета челенджу - популяризувати творчість Лесі Українки.

Патріотична сторінка: "Незламність. Стійкість. Віра в перемогу"

 

                                               Вже – рік , а ніби ціла вічність,

Холодний, чорний і проклятий днь,

     В свідомості стоїть і не забудь до віки

    Двадцять четвертого лютого четвер..

Рік незламності став роком, коли ми щодня дякуємо українським Воїнам! Дякуємо за кожен світанок і за кожен вечір. Дякуємо їм за їхню незламність та мужність, сміливість та стійкість. Цей рік навчив українців поваги, шани і вдячності до Воїнів. Україна сильна людьми, які вірять в Бога, вірять Збройним силам України, вірять у перемогу України! 

Цей рік навчив нас ще більше любити і шанувати Україну, відстоювати її права, боротися за неї. Він навчив кожного з нас ще більше цінувати рідне, українське.

2022 рік став роком єднання! Повномасштабне вторгнення росії як ніколи об’єднало та згуртувало націю. Тепер у кожного українця свій фронт і своя місія. Воїни сміливо боронять Україну від агресора,  лікарі - працюють на медичному фронт, волонтери шукають, знаходять і везуть все найнеобхідніше, бо є надійною опорою військових і медиків. Люди культури активно долучаються до фінансової допомоги, проводячи благодійні аукціони задля потреб Збройних сил України. І маленькі українці щодня щиро допомагають армії, збираючи кошти для військових. Україські господині готують різні смаколики. Чоловіки .які неможуть ідти на фронт допомагають волонтерством.

 Цей рік став роком, що приніс багато випробувань. Для багатьох українців він став чи не найважчим у житті,це рік, який загартував нас як націю. Він  навчив нас ще більше вірити, боротися і чекати. 

Незламність і психологічна стійкість, людяність, милосердя та щирість, сміливість, витривалість і відвага, сила духу і волі, взаємопідтримка, жертовність, відповідальність – все це про громадян нашої держави.

Ми -сильні! Ми -незламні! Ми -віримо у пермогу! Ми пам'ятаємо кожог , хто не зустріне з нами перемогу.