Дитячі письменники, які змінили світ

Їхні казки читають дітям на ніч в усьому світі. Проблематика їхніх творів та гумор їхніх героїв близькі й зрозумілі і дітям, і дорослим. Їхні твори намагаються втілити режисери різних поколінь в кіно та на сцені. Їхнє ім’я назавжди вписано в історію світової культури, як тих, хто сказав щось нове у дитячій літературі. Хтось із них жадав слави в амплуа дорослого письменника, однак саме наївні казки для дітей принесли їм всесвітнє визнання. Про видатних дитячих письменників, чиї твори змінили світ, у сьогоднішній добірці.

Льюїс Керрол (1832–1898)

англійський письменник, математик, філософ, який влаштував «божевільне чаювання»

Його справжнє ім’я – Чарльз Доджсон. А його життя змінила маленька дівчинка – Аліса Ліддел. Саме доньку декана коледжу Крайст-Черч при Оксфордському університеті вважають прототипом Аліси з Країни Див. У 1850-х роках Доджсон став близьким другом сім’ї Лідделів і чимало часу проводив з їхніми дітьми. 1862 року під час прогулянки на човні десятирічна Аліса попросила його скласти історію для неї та її сестер. Доджсон, який і раніше не раз вигадував для них казки, погодився й розказав дівчатам історію про пригоди маленької дівчинки у Підземній Країні, куди вона втрапила через нору Білого Кролика. Головна героїня багато в чому нагадувала саму Алісу Ліддел, а другорядні персонажі – її сестер Лорін та Едіт. Згодом Аліса, яку так захопила ця історія, наполягла, щоб Доджсон записав її. Першу версію книжки під назвою «Пригоди Аліси під землею» він подарував самій Алісі. Вперше під псевдонімом Льюїс Керрол «Аліса в Країні Див» була опублікована 1865 року. Через шість років була видана друга книжка – «Аліса в Задзеркаллі».

Професор математики, логік і філософ створив твір, подібних якому світ не знав. Пародії, абсурдизми, гра слів, сатиричні натяки, філософські алюзії – усе це вмістив у себе дитячий роман-казка про Алісу в Країні Див, яку вже друге століття аналізують не лише літературознавці, але й лінгвісти, математики, психологи. Залишається спірним, наскільки цей твір є дитячим. Однак той факт, що «Аліса в Країні Див» змінила уявлення про жанр фентезі, безсумнівний. Алюзії на «Алісу» можна зустріти не лише в літературі, але й кінематографі, як-от Божевільний Капелюшник у коміксах про «Бетмена» чи згадки про чарівні кольорові пілюлі в «Матриці».

Варто почитати:

- «Аліса в Країні Див»

- «Аліса в Задзеркаллі»

Варто подивитися:

- «Аліса в Країні Чудес» (2010), фільм

- «Аліса в Задзеркаллі» (2016), фільм

Ганс Крістіан Андерсен (1805–1875)

данський письменник, найвідоміший казкар

Він народився на данському острові Фюн в родині шевця та прачки. Однак з дитинства вважав, що його батько королівського роду, і вже у дорослому віці розказував у своїй біографії, що нібито грався з принципом Фредеріком, майбутнім королем Данії. З дитинства він був замкнутий, нервовий і хворобливий, проте це компенсувалося увагою та любов’ю батьків. Батько, попри свою бідність, був людиною начитаною і зміг прищепити любов до книжок і Гансові. Особливо запам’яталися хлопчикові вечірні читання при тьмяному світлі лампадки. Згодом він переїде до Копенгагена, спробує себе в драматургії і в жанрі дорожніх нотаток. Однак справжню славу мрійливому хлопцю з багатою фантазією принесуть саме казки, перші з яких вийдуть у збірці «Казки, що були розказані дітям». Загалом за життя він напише їх понад 150. Побачивши здаля його худу високу незграбну постать, діти бігтимуть вітатися з казкарем. Він багато де мандруватиме й залишить по собі детальні дорожні замальовки. Андерсен сам усособлюватиме те Гидке Каченя, з якого виріс до найвідомішого у світі казкаря, з чиїми історіями батьки в усьому світі вкладають дітей спати. А його Русалонька й взагалі стане символом Данії.

Згодом саме його ім’ям буде названа одна з найпрестижніших літературних премій, здобути яку мріють всі казкарі світу. Премію Ганса Крістіана Андерсена називають «Малою Нобелівською премією» і вручають за видатний внесок у розвиток дитячої літератури найкращим письменникам і художникам-ілюстраторам дитячої книги у день народження казкаря – 2 квітня, раз на два роки. Лауреатами премії свого часу були не менш відомі казкарі Астрід Ліндґрен, Туве Янссон, Джанні Родарі.

Варто почитати:

- «Снігова королева»

- «Русалонька»

- «Дикі лебеді»

Варто подивитися:

- Дівчинка з сірниками (2006), мультфільм

- Дівчинка з сірниками (2013), фільм

Алан Мілн (1882–1956)

англійський письменник, «батько» Вінні Пуха

Він прокинувся знаменитим 1926 року, коли на вітринах лондонських книгарень з’явилася дитяча книжка «Вінні Пух», хоча аж ніяк не мрія про славу дитячого письменника. На той час Мілн уже був знаним драматургом та фейлетоністом Англії. Однак саме історія, яку він вигадав для свого сина Крістофера Робіна, назавжди визначила його подальшу письменницьку долю. Він ще встигне зненавидіти своїх плюшевих героїв – ведмедика Пуха, Паця, віслючка Іа-Іа, Тигру, Кенгу – як і Крістофер Робін зненавидіти казку, яку його батько зробив надбанням усіх дітей у світі.

Родина Мілнів не була ідеальною. Дружина Алана, Дафна, не приховувала, що вийшла за чоловіка з розрахунку. Вони хотіли дівчинку Розмарі, однак народився хлопчик, якого назвали Крістофер Робін. На перший день народження Біллі Муна (як його називали батьки) Алан подарував синові плюшевого ведмедика. Саме цей ведмедик, а також справжня ведмедиця Вінні з лондонського зоопарку надихнули Мілна на створення книжок, де головним героєм є наївний довірливий ведмедик Вінні Пух та його кумедні лісові друзі. Відтоді йому так і не вдалося зажити слави письменника, який пише твори і для дорослих. Однак його дитячі казки про кумедних героїв, відомих сьогодні кожній дитині, ще довго тішили понівечене двома війнами суспільство, яке втратило віру в усе добре й світле.

«Вінні Пух» займає 7-му сходинку у рейтингу «200 найкращих книг за версією BBC», а ведмедик Вінні є одним із найвпізнаваніших героїв дитячих творів. Щорічно тисячі дітей приходять до Нью-Йоркської публічної бібліотеки подивитися на іграшки Крістофера Робіна.

Варто почитати:

- «Вінні Пух і всі-всі-всі»

Варто подивитися:

- «Вінні Пух» (2011), мультфільм

- «Прощавай, Крістофере Робін» (2017), фільм

- «Крістофер Робін» (2018), фільм

Доктор Сьюз (1904–1991)

американський письменник, художник, аніматор

Теодор Сьюз Гейзел, більш відомий як Доктор Сьюз, є одним з найбільш продаваних дитячих письменників в англомовних країнах. 1980 року він отримав від Американської бібліотечної асоціації Медаль Лори Інглз-Вайлдер за «довготривалий внесок в дитячу літературу», а 1984-го – спеціальну Пулітцерівську премію за «півстолітній внесок в освіту і розвиток американських дітей та їхніх батьків». З книжками Доктора Сьюза діти вчаться читати. Його персонажі – Ґрінч, Кіт у Капелюсі, Лоракс – вже стали культовими в англомовних країнах та популяризовані на весь світ кіностудіями.

У публікації його першої книжки йому відмовляли десятки редакцій, допоки його твір не взяли у Random House. Якось у 50-х роках Доктору Сьюзу запропонували створити книжку для шести-семирічних дітей, які вже опанували техніку читання, однак ще не володіють нею повною мірою. Для цього у видавництві йому запропонували для тексту 250 найуживаніших слів, з яких Доктору Сьюзу вистачило 220. Так він написав книжку «Кіт у Капелюсі», яка мала такий шалений успіх, що автору довелося продовжити серію про величезного кота у капелюсі, який прийшов одного дня до Ніка й Саллі, що залишилися самі вдома. Однак найвідоміший для українських читачів герой – зелений злодій Ґрінч, викрадач Різдва. Віршовану книжку «Як Ґрінч украв Різдво!» 2007 року внесли до списку «100 найкращих книг для дітей», а 2012-го – до списку 100 найкращих ілюстрованих книг усіх часів за версією School Library Journal.

Варто почитати:

- «Про Грінча, який украв Різдво!»

Варто подивитися:

- «Як Ґрінч украв Різдво» (2000), фільм

- «Хортон» (2008), мультфільм

- «Лоракс» (2012), мультфільм

- «Ґрінч» (2018), мультфільм

Астрід Ліндґрен (1907–2002)

шведська дитяча письменниця, «мама» Карлсона і Пеппі Довгапанчоха

Вона належить до одних з найбільш перекладених авторів. У світі продано понад 165 млн її книжок більш ніж 60 мовами. Ліндґрен подарувала світові милого товстого чоловічка з пропелером на спині та любов’ю до їжі;  руду шалену дівчинку з кісками, доньку капітана, яка живе разом з мавпочкою паном Нільссоном і конем; дівчину-розбійницю Роню й капризну бешкетну Лотту. Її добрі й смішні герої близькі читачам різних культур, адже простими словами нагадують дорослим, що й вони колись були дітьми, а до дітей промовляють їхніми ж проблемами, радощами й переживаннями. Більшість героїв Астрід Ліндґрен – справжні борці за справедливість, і якщо не силою, то хоча б своєю веселістю й дотепністю.

Вона народилася в родині фермерів й провела дитинство в атмосфері любові, у близькості  до природи. У 18 років Астрід завагітніла від одруженого редактора місцевої газети «Wimmerby Tidningen», де працювала журналісткою. Саме ця подія та її переїзд до Стокгольма, як згадувала письменниця, були найпереломнішими у її житті. Після сина Ларса у вже одруженої Астрід народилася донька Карін. Саме для неї Ліндґрен вигадала історію про чудернацькі пригоди «Пеппі Довгапанчоха», щоб розважити доньку, яка в дитинстві часто хворіла. Ім’я героїні вигадала сама дівчинка. Відтоді рудоволосу Пеппі знають в кожному домі, а казки Астрід Ліндґрен отримують нове втілення в екранізаціях і театральних постановках.

Варто почитати:

- «Пеппі Довгапанчоха»

- «Малий та Карлсон, що живе на даху»

- «Лотта з Бешкетної вулиці»

- «Роня, донька розбійника»

- «Міо, мій Міо»

Варто подивитися:

- «Пеппі Довгапанчоха» (1997), мультфільм

- «Бути Астрід Ліндґрен» (2018), фільм

Туве Янссон (1914–2001)

фінська письменниця, художниця, «мама» мумі-тролів

Її мумі-тролів можна побачити в усіх куточках світу – від власне книжок до чашок з героями та іграшок. Усе своє життя вона присвятила письменницькій та художній діяльності. Туве Янссон народилася у Гельсінкі у творчій родині: її мати була художницею та графічною ілюстраторкою, батько – скульптором. Її брати та сестри теж стали художниками. Дитинство Туве провела на острові у Фінській затоці, в 50 км від міста. У 14 років вона написала та проілюструвала свою першу книжку. Згодом вчилася в Стокгольмі, Гельсінкі та Парижі на графічного дизайнера, ілюструвала книжи та журнали, створювала комікси.

Перша книжка Туве Янссон про мумі-тролів побачила світ 1945 року у часи Другої світової. Авторка зізнавалася, що хотіла в темні часи написати щось невинне й наївне. Згодом вона написала ще кілька книжок про мумі-тролів, які продали багатомільйонними накладами по всьому світу. Однак свого першого мумі-троля Янссон намалювала ще в дитинстві, граючись з братом. Згодом замість підпису авторка малювала маленьку фігурку мумі-троля. Багато часу Туве також присвячувала й театру, де брала участь у постановках вистав за казками про мумі-тролів. Окрім дитячих, Янссон написала шість романів та п’ять оповідань для дорослих, серед яких мудра й глибока «Літня книжка». Те, чого ви не знали про Туве Янссон