ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ПОЛЬЩУ.
Результати пошуку
Польща – наш близький сусід, і звісно ми
багато чого про неї знаємо хоча б зі шкільних уроків географії або з власного
досвіду поїздок у цю симпатичну країну.
Польща — східноєвропейська країна, яка славиться своєю незвичною для
українського слуху мовою і величезними порціями їжі в кафе і ресторанах. На
польських землях в різні часи існували різні державні утворення, і сучасна
Польща з'явилася на світ на початку минулого століття. Її кордони неодноразово
змінювалися і перекроювалися протягом 20-го століття, але з моменту закінчення
Другої Світової війни ситуація, нарешті, стабілізувалась.
Варшава,
столиця Польщі, була практично повністю зруйнована під час Другої Світової,
після чого відбудована фактично з нуля.
Чисельність населення
Польщі становить — близько 38 млн осіб
1. Нобелівську премію серед поляків
отримало шестеро людей, з них четверо (Віслава Шимборська, Генрік Сенкевич,
Владислав Реймонт і Чеслав Мілош) у сфері літератури, один (Лех Валенса) –
Нобелівську премію миру, і Марія Складовська-Кюрі – з хімії і фізики – єдина
отримала Нобелівську премію в двох галузях. Та якщо порахувати всіх поляків,
які отримали Нобелівську преміє по світу – можна нарахувати 17.
2. Мабуть в кожному українському і
польькому місті є вулиця Миколи Коперника. Але мало хто задумується про те, що
він був поляком. Саме цьому польському вченому завдячуємо геліоцентричну модель
світу, коли стало відомо, що Всесвіт не обертається навколо Землі, а планети
крутяться навколо Сонця.
3. Коперник – не єдиний відомий астроном
в Польщі. Ян Гаврелій – польський вчений, що вперше створив точні мапи
місяця.
4. Польський фестиваль музики на
відкритому повітрі “Woodstok” вважається найбільшим у своєму роді в
Європі.
5. Основна релігія в Польщі –
католицизм. Його визнає аж 93% населення – це чи не найбільший відсоток
сповідувачів однієї релігії серед країн Європи. Релігія настільки популярна в
Польщі, що навіть є спеціальний католицький канал на телебаченні і в
радіо.
6. Одним з найвідоміших поляків
вважається Папа Римський – Іван Павло ІІ.
7. Географічний центр Польщі знаходиться
в селі П’ятниця (Piątek), не далеко від міста Лодзь.
8. Найстаріше дерево в Польщі і,
можливо, в Європі – це тис, який знаходиться в Генрикові-Любанському, йому
близько 1500 років.
9. В Польщі знаходиться єдина природня
пустеля в Європі – Блендувська пустеля.
10. Польські Свентокшиські гори –
найстарші гори в Європі.
11. За величиною Польща дев’ята
найбільша країна в Європі.
12. Польща є найбільшим експортером
бурштину в усьому світі – частка польської продукції на світовому ринку може
досягати 70%.
13. Біловезька Пуща є найстаршим
лісом в Європі і домом для 800 бізонів, найважчих наземних тварин у Європі.
14. Першою столицею Польщі було місто
Ґнєзно. Потім – Краків, і лише третьою стала Варшава.
15. У ІІ Світовій Війні померло 20%
населення Польщі – це найбільший відсоток смертності серед всіх країн –
учасників війни.
16. Скоріш за все горілку винайшли саме
в Польщі ще у 8 столітті.
17. Станом на 1 січня 2018 року в польщі
нараховувалось 930 міст.
18. В Аргентині 8 червня щороку
святкують День Поляка – це державне свято на честь перших польських поселенців
в Аргентині.
19. Польська Конституція стала першою
офіційно ухваленою Конституцією в Європі і другою в світі (після США).
ПОЛЬЩА ЛІТЕРАТУРНА.
ПОЛЬЩА ЛІТЕРАТУРНА.
Від моменту встановлення Нобелівської Премії з літератури в 1901 році п'ять
разів її лавреатами ставали польські письменники.
Якщо додати письменників, котрі народилися в Польщі (або
на колишніх польських землях), то список був би
значно довший. До нього увійшли б і
такі імена, як Шмуель Йозеф Аґнон (народився в
Бучачі, писав івритом), Ісаак Башевіс Зінґер (народився
в Леонціні, писав на їдиші) і Ґюнтер Ґрасс (народився
в Ґданську,
писав німецькою). Та ми обмежимося тими, хто
писав польською.
1905: Генрик Сенкевич
Попри загальноприйняту думку, Генрик Сенкевич отримав
Нобелівську Премію не за свій роман-епопею 1896 року про стародавній Рим «Quo
Vadis». Причина цієї помилки криється у величезній популярності роману.
Журі присудило Сенкевичу Премію за «видатний талант епічного письменника», і
коли Карл Давід аф Вірсен, секретар Шведської Академії, вручав йому нагороду,
він кілька разів підкреслив важливість і значення іншого твору Сенкевича
— «Потопу» («Potop»). Ця історична трилогія, дія якої
розгортається в Польщі XVII століття під час великих історичних потрясінь,
оспівувала сарматську традицію і живила польські патріотичні надії.В своїй
промові на врочистій церемонії Сенкевич підкреслив,
що Нобелівська Премія має особливе значення для сина
Польщі — країни, якої у той
момент навіть не було на карті. Письменник зокрема
сказав:Кажуть, Польща мертва, виснажена, зневолена, та
ось доказ її життя
і тріумфу. Хочеться вигукнути, як Галілео, «E pur si
muove» — тепер, коли весь світ став свідком визнання досягнень Польщі
та її генію.
1924: Владислав
Реймонт
Цікаво, що на початку 1920-х одним із основних «нобелівських» суперників
Владислава Реймонта був інший польський письменник, Стефан Жеромський.
Мало того, багато хто вважав, що у Жеромського більше шансів отримати Премію,
та жорстка критика, яка звалилася на нього після виходу його нібито
антинімецького роману 1922 року «Вітер з моря», разом з
германофілією шведського журі вивели вперед Реймонта. Переможець обійшов і
таких фаворитів, як Томас Манн (йому довелося чекати своєї
Премії ще 5 років), Максим Ґорький і Томас Гарді.
Реймонт отримав Премію за свою чотиритомну
«велику національну епопею», яка
представила один рік із життя селян маленького села неподалік
від Лодзі. Роман було написано в 1901-1908 роках, а
шведський переклад
з'явився лише 1921 року (інший знаменитий роман
Реймонта «Земля обітована» —
за екранізацію якого Анджей Вайда був
номінований на Оскара — переклали на рік раніше). В
той момент Реймонт лікувався в Ніцці і не зміг
час приїхати в Стокгольм на
церемонію вручення Премії, оскільки стан його
здоров'я раптово погіршився. Письменник помер наступного
року в Польщі у віці 58 років.
Незадовго до смерті він написав у листі до друга:
Яка іронія: Нобелівська Премія, гроші,
всесвітня слава — і людина, для
котрої необхідність роздягнутися стає тортурою. Ось
вона, квінтесенція іронії життя.
1980: Чеслав Мілош
Присудження Нобелівської Премії з літератури 1980 року Чеславу
Мілошу оцінювали як політичний хід. Рішення журі присудити Премію
польському поетові-емігранту (Мілош втік на Захід в 1951-му і від 1960 року жив
в США) в тому ж році, коли постав польський профспілковий рух «Солідарність»,
трактували як жест західної підтримки політичних змін в соцтаборі.
Політичні нотки відчутні і в мотивуванні цього рішення: премія
присуджується поетові, «котрий з відважним яснобаченням показав беззахисність
людини у світі, який роздирають конфлікти». У той час Мілоша знали на Заході
передовсім як автора «Поневоленого розуму».
Однак подібна точка зору несправедлива, оскільки Мілош
— можливо, більше ніж будь-хто інший із польських нобелівських
лауреатів, — заслужив цю Премію саме за літературну
творчість.
В Нобелівській промові Мілош уникав політичних
тем. Замість цього ключовою фігурою свого виступу він
зробив Нільса Гольґерсона, головного героя «Чудесної
мандрівкиНільса з дикими гусьми» Сельми Лаґерлеф, улюбленої книги
Мілоша в дитинстві. За словами Мілоша, цей маленький хлопчик, котрий
мандрує на
спині гусака і споглядає на світ з великої відстані, та при цьому зауважує
найменші деталі, символізує роль поета. Розвиваючи
цю метафору і роздумуючи про своїх улюблених
письменників, Симону Вейль і Вільяма Блейка,
Мілош виразив своє поетичне кредо:
Ось так і Земля, побачена згори у вічному тепер, і
Земля у відновленому часі, можуть служити матеріалом для
поезії.
1996: Віслава
Шимборська
Через шістнадцять років після присудження Нобелівської Премії
Чеславу Мілошу її лавреаткою стала польська поетка. Віслава
Шимборська отримала Премію «за
поезію, яка з граничною точністю описує
історичні й біологічні явища в контексті
людської реальності».
Порівняно з Мілошем Шимборська може здаватися поетом меншого
інтелектуального масштабу і амбіцій. Її сфера —
це щоденність, маленькі радощі і горе звичайного дня,
і все це з теплою іронією, що стала прикметною рисою її
поезії.
Поетка, відома своєю скромністю і нехіттю
до публічності, спершу була приголомшена ажіотажем, що
знявся в ЗМІ у зв'язку з присудженням їй Нобелівської
Премії (кажуть, що першою її реакцією було: «О
Господи, чому я?..»). І все ж
їй вдалося пережити Нобелівську суєту (або, за її
словами, Нобелівську трагедію) із притаманним їй
шармом та інтелігентністю. Вона розпочала свою
Нобелівську промову словами:
Коли виголошуєш промову, найважчою
вважається перша фраза. Отож у мене це вже позаду...
Упродовж наступних п'ятнадцяти років
аж до її смерті в 2012 Шимборська рідко з'являлась
на публіці, провадячи доволі
усамітнений — якщо не рахувати спілкування з
друзями і близькими їй людьми — спосіб життя.
Через скандал у Нобелівському Комітеті 2018 року премію не вручали, тому в
2019 році нагороду отримали відразу двоє лавреатів. Лавреаткою за 2018 рік
стала Ольга Токарчук — вона принесла Польщі п'ятого
літературного «Нобеля».
Токарчук отримала нагороду з формулюванням:
...за оповідацьку уяву, яка з енциклопедичною пристрастю представляє
перетин кордонів як форму життя.
Очільник Нобелівського Комітету з літератури Андерс Ульсон відзначив
майстерність і вишуканість її творів, головну тему яких становлять кордони і
культурні переходи.
Найвідоміші романи Токарчук: «Дім денний, дім нічний», «Правік
та інші часи», «Веди свій плуг понад кістками
мертвих», «Бігуни» і «Книги Якова».
В 2018 році Токарчук стала лавреаткою Міжнародної Букерівської Премії за
роман «Бігуни» (англійський переклад Дженніфер Крофт). В 2019
році роман Токарчук «Веди свій плуг понад кістками мертвих» у
перекладі Антонії Ллойд-Джонс увійшов до короткого списку Міжнародного Букера
та до довгого списку американської Національної Книжкової Премії в номінації
«Перекладна література».
Немає коментарів:
Дописати коментар