пʼятниця, 3 квітня 2020 р.


ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ПОЛЬЩУ.

Результати пошуку



Польща – наш близький сусід, і звісно ми багато чого про неї знаємо хоча б зі шкільних уроків географії або з власного досвіду поїздок у цю симпатичну країну.
Польща — східноєвропейська країна, яка славиться своєю незвичною для українського слуху мовою і величезними порціями їжі в кафе і ресторанах. На польських землях в різні часи існували різні державні утворення, і сучасна Польща з'явилася на світ на початку минулого століття. Її кордони неодноразово змінювалися і перекроювалися протягом 20-го століття, але з моменту закінчення Другої Світової війни ситуація, нарешті, стабілізувалась. 
Опис : -Варшава, столиця Польщі, була практично повністю зруйнована під час Другої Світової, після чого відбудована фактично з нуля.
* Чисельність населення Польщі становить — близько 38 млн осіб

1. Нобелівську премію серед поляків отримало шестеро людей, з них четверо (Віслава Шимборська, Генрік Сенкевич, Владислав Реймонт і Чеслав Мілош) у сфері літератури, один (Лех Валенса) – Нобелівську премію миру, і Марія Складовська-Кюрі – з хімії і фізики – єдина отримала Нобелівську премію в двох галузях. Та якщо порахувати всіх поляків, які отримали Нобелівську преміє по світу – можна нарахувати 17.
2. Мабуть в кожному українському і польькому місті є вулиця Миколи Коперника. Але мало хто задумується про те, що він був поляком. Саме цьому польському вченому завдячуємо геліоцентричну модель світу, коли стало відомо, що Всесвіт не обертається навколо Землі, а планети крутяться навколо Сонця. 
3. Коперник – не єдиний відомий астроном в Польщі. Ян Гаврелій – польський вчений, що вперше створив точні мапи місяця. 
4. Польський фестиваль музики на відкритому повітрі “Woodstok” вважається найбільшим у своєму роді в Європі. 
5. Основна релігія в Польщі – католицизм. Його визнає аж 93% населення – це чи не найбільший відсоток сповідувачів однієї релігії серед країн Європи. Релігія настільки популярна в Польщі, що навіть є спеціальний католицький канал на телебаченні і в радіо. 
6. Одним з найвідоміших поляків вважається Папа Римський – Іван Павло ІІ.
7. Географічний центр Польщі знаходиться в селі П’ятниця (Piątek), не далеко від міста Лодзь. 
8. Найстаріше дерево в Польщі і, можливо, в Європі – це тис, який знаходиться в Генрикові-Любанському, йому близько 1500 років. 
9. В Польщі знаходиться єдина природня пустеля в Європі – Блендувська пустеля. 
10. Польські Свентокшиські гори – найстарші гори в Європі.
11. За величиною Польща дев’ята найбільша країна в Європі. 
12. Польща є найбільшим експортером бурштину в усьому світі – частка польської продукції на світовому ринку може досягати 70%.
13. Біловезька Пуща є найстаршим лісом в Європі і домом для 800 бізонів, найважчих наземних тварин у Європі.
14. Першою столицею Польщі було місто Ґнєзно. Потім – Краків, і лише третьою стала Варшава. 
15. У ІІ Світовій Війні померло 20% населення Польщі – це найбільший відсоток смертності серед всіх країн – учасників війни. 
16. Скоріш за все горілку винайшли саме в Польщі ще у 8 столітті. 
17. Станом на 1 січня 2018 року в польщі нараховувалось 930 міст. 
18. В Аргентині 8 червня щороку святкують День Поляка – це державне свято на честь перших польських поселенців в Аргентині. 
19. Польська Конституція стала першою офіційно ухваленою Конституцією в Європі і другою в світі (після США).
                                       ПОЛЬЩА ЛІТЕРАТУРНА.
Від моменту встановлення Нобелівської Премії з літератури в 1901 році п'ять разів її лавреатами ставали польські письменники.
Якщо додати письменників, котрі народилися в Польщі (або на колишніх польських землях), то список був би значно довший. До нього увійшли б і такі імена, як Шмуель Йозеф Аґнон (народився в Бучачі, писав івритом), Ісаак Башевіс Зінґер (народився в Леонціні, писав на їдиші) і Ґюнтер Ґрасс (народився в Ґданську, писав німецькою). Та ми обмежимося тими, хто писав польською.
1905: Генрик Сенкевич

Попри загальноприйняту думку, Генрик Сенкевич отримав Нобелівську Премію не за свій роман-епопею 1896 року про стародавній Рим «Quo Vadis». Причина цієї помилки криється у величезній популярності роману. Журі присудило Сенкевичу Премію за «видатний талант епічного письменника», і коли Карл Давід аф Вірсен, секретар Шведської Академії, вручав йому нагороду, він кілька разів підкреслив важливість і значення іншого твору Сенкевича  — «Потопу» («Potop»). Ця історична трилогія, дія якої розгортається в Польщі XVII століття під час великих історичних потрясінь, оспівувала сарматську традицію і живила польські патріотичні надії.В своїй промові на врочистій церемонії Сенкевич підкреслив, що Нобелівська Премія має особливе значення для сина Польщі  — країни, якої у той момент навіть не було на карті. Письменник зокрема сказав:Кажуть, Польща мертва, виснажена, зневолена, та ось доказ її життя і тріумфу. Хочеться вигукнути, як Галілео, «E pur si muove»  — тепер, коли весь світ став свідком визнання досягнень Польщі та її генію.
1924: Владислав Реймонт

Цікаво, що на початку 1920-х одним із основних «нобелівських» суперників Владислава Реймонта був інший польський письменник, Стефан Жеромський. Мало того, багато хто вважав, що у Жеромського більше шансів отримати Премію, та жорстка критика, яка звалилася на нього після виходу його нібито антинімецького роману 1922 року «Вітер з моря», разом з германофілією шведського журі вивели вперед Реймонта. Переможець обійшов і таких фаворитів, як Томас Манн (йому довелося чекати своєї Премії ще 5 років), Максим Ґорький і Томас Гарді.
Реймонт отримав Премію за свою чотиритомну «велику національну епопею», яка представила один рік із життя селян маленького села неподалік від Лодзі. Роман було написано в 1901-1908 роках, а шведський переклад з'явився лише 1921 року (інший знаменитий роман Реймонта «Земля обітована»  — за екранізацію якого Анджей Вайда був номінований на Оскара  — переклали на рік раніше). В той момент Реймонт лікувався в Ніцці і не зміг час приїхати в Стокгольм на церемонію вручення Премії, оскільки стан його здоров'я раптово погіршився. Письменник помер наступного року в Польщі у віці 58 років.
Незадовго до смерті він написав у листі до друга:
Яка іронія: Нобелівська Премія, гроші, всесвітня слава  — і людина, для котрої необхідність роздягнутися стає тортурою. Ось вона, квінтесенція іронії життя.
1980: Чеслав Мілош

Присудження Нобелівської Премії з літератури 1980 року Чеславу Мілошу оцінювали як політичний хід. Рішення журі присудити Премію польському поетові-емігранту (Мілош втік на Захід в 1951-му і від 1960 року жив в США) в тому ж році, коли постав польський профспілковий рух «Солідарність», трактували як жест західної підтримки політичних змін в соцтаборі.
Політичні нотки відчутні і в мотивуванні цього рішення: премія присуджується поетові, «котрий з відважним яснобаченням показав беззахисність людини у світі, який роздирають конфлікти». У той час Мілоша знали на Заході передовсім як автора «Поневоленого розуму».
Однак подібна точка зору несправедлива, оскільки Мілош  — можливо, більше ніж будь-хто інший із польських нобелівських лауреатів,  — заслужив цю Премію саме за літературну творчість.
В Нобелівській промові Мілош уникав політичних тем. Замість цього ключовою фігурою свого виступу він зробив Нільса Гольґерсона, головного героя «Чудесної мандрівкиНільса з дикими гусьми» Сельми Лаґерлеф, улюбленої книги Мілоша в дитинстві. За словами Мілоша, цей маленький хлопчик, котрий мандрує на спині гусака і споглядає на світ з великої відстані, та при цьому зауважує найменші деталі, символізує роль поета. Розвиваючи цю метафору і роздумуючи про своїх улюблених письменників, Симону Вейль і Вільяма Блейка, Мілош виразив своє поетичне кредо:
Ось так і Земля, побачена згори у вічному тепер, і Земля у відновленому часі, можуть служити матеріалом для поезії.
1996: Віслава Шимборська

Через шістнадцять років після присудження Нобелівської Премії Чеславу Мілошу її лавреаткою стала польська поетка. Віслава Шимборська отримала Премію «за поезію, яка з граничною точністю описує історичні й біологічні явища в контексті людської реальності».
Порівняно з Мілошем Шимборська може здаватися поетом меншого інтелектуального масштабу і амбіцій. Її сфера  — це щоденність, маленькі радощі і горе звичайного дня, і все це з теплою іронією, що стала прикметною рисою її поезії.
Поетка, відома своєю скромністю і нехіттю до публічності, спершу була приголомшена ажіотажем, що знявся в ЗМІ у зв'язку з присудженням їй Нобелівської Премії (кажуть, що першою її реакцією було: «О Господи, чому я?..»). І все ж їй вдалося пережити Нобелівську суєту (або, за її словами, Нобелівську трагедію) із притаманним їй шармом та інтелігентністю. Вона розпочала свою Нобелівську промову словами:
Коли виголошуєш промову, найважчою вважається перша фраза. Отож у мене це вже позаду...
Упродовж наступних п'ятнадцяти років аж до її смерті в 2012 Шимборська рідко з'являлась на публіці, провадячи доволі усамітнений  — якщо не рахувати спілкування з друзями і близькими їй людьми  — спосіб життя.
2018 (2019): Ольга Токарчук



Через скандал у Нобелівському Комітеті 2018 року премію не вручали, тому в 2019 році нагороду отримали відразу двоє лавреатів. Лавреаткою за 2018 рік стала Ольга Токарчук — вона принесла Польщі п'ятого літературного «Нобеля».
Токарчук отримала нагороду з формулюванням:
...за оповідацьку уяву, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перетин кордонів як форму життя.
Очільник Нобелівського Комітету з літератури Андерс Ульсон відзначив майстерність і вишуканість її творів, головну тему яких становлять кордони і культурні переходи.  
Найвідоміші романи Токарчук: «Дім денний, дім нічний», «Правік та інші часи»«Веди свій плуг понад кістками мертвих», «Бігуни» і «Книги Якова».

В 2018 році Токарчук стала лавреаткою Міжнародної Букерівської Премії за роман «Бігуни» (англійський переклад Дженніфер Крофт). В 2019 році роман Токарчук «Веди свій плуг понад кістками мертвих» у перекладі Антонії Ллойд-Джонс увійшов до короткого списку Міжнародного Букера та до довгого списку американської Національної Книжкової Премії в номінації «Перекладна література».

Немає коментарів:

Дописати коментар