середа, 24 листопада 2021 р.

 

День свого унікального таланту.

 

24 листопада проводять День свого унікального таланту. Ці листопадові заходи у третьої декаді місяця мають щорічний характер. Так що ж таке талант?

Талант – це унікальний дар. Це уміння робити щось з особливою майстерністю, філігранно, краще від інших. Талант є у кожної людини. Але не кожний про це здогадується, не кожний здатний відкрити його в собі.

Психологи стверджують, що немає не талановитих людей, потрібно тільки вчасно виявити і розвинути своє обдарування. І тоді неодмінно людина почуватиметься щасливою.

Дуже часто талант відіграє вирішальну роль у долі людини. Згадаймо хлопчика-сироту, який, завдяки своєму природному таланту до малювання, зміг вирватися із кайданів кріпацтва і стати студентом Петербурзької академії, а згодом – Великим Кобзарем, пророком українського народу.



 Кожна людина має якийсь талант. Причому, таланти – це не обов’язково якісь надможливості, найчастіше – це будь-яке ваше вміння, яке можна використати на благо і допомогти іншим.

 
















 

 

                                                   Історично-патріотична година:

                        «У свободи свята героїчність! У свободи герої свої

Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.





                                                 Народе мій, пишаюся тобою:

                                                Моя душа – частинка твого «Я».

                                                Красою правди у святім двобою

                                                Понад Майданом сонця лик сія…

                                               Є нація! Хай знають всі у світі:

                                                Ми є! Народ піднявся із колін!

                                              І переможно сонце правди світить,

                                              Співає гордо наш Державний Гімн.

 






 

 

 Інформина          «Хай щастю кожної дитини не буде кінця».

                                          Дитинство наше – в нас одне,
                                          І хай це кожен пам'ятає!
                                           Дитячі душі на Землі
                                          Нехай ніхто не ображає
                                          Нехай не кривдить діточок.
                                          Нехай не лає за провини.
                                          Згадай! Дорослий – ти "синок"
                                          Недавно також був дитина.
                                          Не раз нашкодив просто так,
                                          Не раз не слухав маму й тата,
                                          А ще дражнили всіх підряд…
                                          Сестру, сусідів, свого брата.
                                          Це все робив Ти не зі зла,
                                          Не з користі, чи лицемірства.
                                          Робив це все – лише з добра,
                                          Не мав в душі тоді Ти звірства.
                                          Тому любіть своїх дітей.
                                          Учіть в любові світ пізнати.
                                         Та у Всесвітній День Дитини
                                         Навчіться їх не ображати!

20 листопада в усьому світі щорічно відзначається Всесвітній день дитиниЦе свято відзначається як день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі. 

Саме у цей день – 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ухвалила Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини.

             Історія свята

1954 року Генеральна Асамблея ООН рекомендувала всім країнам ввести в практику святкування цієї дати як дня світового братства та взаєморозуміння дітей, присвяченого діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей у всьому світі. Саме у цей день – 20 листопада 1959 року Генеральна Асамблея ухвалила Декларацію прав дитини, а 20 листопада 1989 року – Конвенцію про права дитини. Від 1990 року у Всесвітній день дитини відзначається річниця прийняття цих основоположних документів у сфері захисту прав дитини. 

За даними ООН, щороку одинадцять мільйонів дітей помирають, не доживши до свого п'ятого дня народження, ще десятки мільйонів залишаються фізично чи розумово хворими, не маючи змоги дорослішати, жити і розвиватися. Багато з цих смертей викликані хворобами, що легко запобігають або легко виліковуються; інші - згубними наслідками злиднів, невігластва, дискримінації та насильства. Всі разом ці причини завдають тяжких втрат сім'ям, громадам, державам та усьому світу. Тож цей день покликаний ще раз привернути увагу суспільства до преблими захисту дітей та розвитку середовища, дружнього по відношенню до малечі у всьому світі.




середа, 17 листопада 2021 р.

 

Літературне рандеву з Андрієм Кокотюхою.

Андрі́й Анато́лійович Кокотю́ха (нар. 17 листопада 1970Ніжин) — сучасний український письменник-белетрист.



Народився у місті Ніжині, в родині зварювальника  і медсестри.

Перший художній твір написав у віці 7 років. До 12 років читав і писав лише казки.

Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві. Але закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка.

Перше оповідання опубліковане 1987 року. У 1991 році написав повість «Шлюбні ігрища жаб», яка, через брак інших зразків прози, отримала в 1995 році нагороду видавництва «Смолоскип». Після виходу окремою книжкою в 1996 році повість стала називатися «романом», отримала позитивну оцінку від батьків та друзів автора, і широкий негативний розголос у пресі. Завдяки цій публікації А. Кокотюха відразу став одним з відомих сучасних українських письменників.

У 1993 році був одним із засновників Творчої асоціації «500». Працюючи у видавництві «Смолоскип» пакувальником книжок, у період з 1994 по 1999 рік організував понад сто «гастролей» молодих українських письменників у сімнадцяти регіонах України. Був їх безпосереднім учасником. У 1998 році звільнився з видавництва «Смолоскип» у зв'язку з переходом на іншу роботу, безпосередньо пов'язану з журналістикою. Співпрацю зі «Смолоскипом» не припиняв до 1999 року. Потім видавництво офіційно розірвало стосунки з молодим письменником через публічне прочитання фейлетону про сучасний стан української культури. Видавництво розцінило цей фейлетон як «антиукраїнський».

Протягом 1999 — 2006 років побачили світ книги А. Кокотюхи: «Повернення сентиментального гангстера», «Нейтральна територія», «Отработанний матеріал», «Мама, донька, бандюган» та ін.

2006 року на конкурсі «Коронація слова» Гран-прі та Другу премію займають абсолютно різні рукописи, «Темна вода» і «Зоопарк або Діти до 16 років», написані в різних стилях та надіслані до журі з інших місць. Виявляється, автором обох є одна людина — Андрій Кокотюха.



 «Шлюбні ігрища жаб» побачили світ лише тому, що автор рукопису посперечався з колегами: в Україні можна писати кримінальні романи українською.

«Нейтральна територія» — роман жахів, написаний під час перебування автором у глибокій депресії після втрати роботи та засобів для існування. Єдиний твір, відзначений «Коронацією», який не приніс автору грошової винагороди. Видавець із реалізації заплатив автору 102 гривні 62 копійки.

Роман «Мама, донька, бандюган» спочатку писався як мелодрама з продовженням на замовлення журналу «Жінка». Але потім, коли журнал на деякий час припинив вихід і домовленості з автором були розірвані, перетворився на кримінальну мелодраму. Найзатребуваніший твір А. Кокотюхи серед жіночої аудиторії.

Роман «Повзе змія» почався з замітки кримінальної хроніки. Сюжет був втілений у документальному фільмі, кількох нарисах, романі та художній стрічці. Найбільший за обсягом роман А. Кокотюхи. Для його завершення автор серед ночі консультувався з психологічною службою телефонної підтримки. Вважається найстрашнішим, найжорсткішим та найактуальнішим твором А. Кокотюхи сьогодні. Є одинм із улюблених творів автора.

Роман «Аномальна зона» з'явився після сезону роботи А. Кокотюхи як тележурналіста і сценариста у проєкті «Паралельний світ». Місця з аномальними властивостями та більшість химерних персонажів, із якими спілкуються герої, мають реальних прототипів. Діалоги в романі — частково розшифровані реальні інтерв'ю. 2016 року цей роман у перекладі Ірини Дмитришин виходить у Франції. Цим романом Андрій Кокотюха представляв Україну на Міжнародному фестивалі детективної літератури в Ліоні (Франція) і став єдиним українським автором за всю історію фестивалю.



 

середа, 20 жовтня 2021 р.

 

Літературний акцент: « Осіння пора читання».






           Осінь вже остаточно прийшла  на наші вулиці, у наші домівки.  У час осінньої депресії чи апогею спокою та усамітнення (у кого – як) ідеальним другом та співбесідником була, є і лишається книга. З книжкою восени не лише цікаво та не сумно, а й тепло, бо з нею ми можемо бути, де завгодно – подорожувати теплими країнами, засмагати десь на теплому узбережжі, досліджувати джунглі, перепливати моря… Обираючи книгу для читання, ми обираємо підходящі для себе пору року, погоду, країну, місто і настрій. У книжці ми всесильні і не залежимо від усіляких обставин.

Сьогодні презентую чудову львівську письменницю Людмилу Когут.

Когут Людмила Сергіївна – сучасна українська письменниця.

Народилася 25 липня 1954 у – м. Львові. Економіст за фахом, отримала освіту у Львіському політехнічному інституті. Це дало відчутний поштовх для побудови успішної кар’єри у органах державного управління. Працювала начальником відділу обласного управління соцзахисту, закінчила свою трудову кар’єру на посаді начальника обласного центру по виплаті пенсій та допомог. Вийшла на пенсію і зрозуміла,що життя тільки розпочинається. Особисті життєві історії, колізії й неспокій через одвічне запитання: а що залишиться у спадок дітям і прийдешнім поколінням, привело її до літератури. У 2007 році випробовує себе як літератор і видає книгу оповідань «Мудрі жінки». В кожному оповіданні вияв глибоких почуттів, розуміння жіночої психології і найголовніше — віра в себе, в добро, в життя, в оптимізм.

Письменниця надає перевагу написанню романів і повістей.

У творчому доробку повісті «Країна розбитих сердець», романи «Сага про…», «Якби все почати заново?», «Пов’язані любов’ю», «Свої…Чужі…», «Чічка» та ін.

У всіх творах захоплива розповідь про кохання і хитросплетіння людських стосунків, про чарівні витівки веселої фантазерки долі, часом щедрої на подарунки, а інколи подібної на злющу даму, цілком позбавлену доброти і почуття гумору. Разом з її героями ви поринете в цікаву подорож у минуле із щасливим поверненням у сьогодення.

Начало формы

 

четвер, 14 жовтня 2021 р.

                                                     Історичний онлайн - огляд:"Щоб пам'яті вогонь не згас".

"Історія- це ліхтар у майбутнє, який світить нам з минулого".
( М. Ключевський).






                                  

Чухліб Т.В. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр.Київ: Інститут історії України НАНУ, 2003. — 518 с.

У монографії на основі багатого джерельного матеріалу із залученням досягнень вітчизняної та зарубіжної історичної науки розкривається міжнародно-політичний статус Української держави у другій половині XVII — на початку XVIII ст. Зокрема, досліджується проблема українсько-російських міждержавних домовленостей 1654 р. та їхній вплив на історичний поступ України у ранньомодерну добу світової історії.
Через призму відносин Українського гетьманату з володарями Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії, Кримського ханату, Шведського королівства, Молдавського князівства та інших країн висвітлюються головні напрями тогочасної вітчизняної зовнішньої політики. Доводиться, що основною тенденцією дипломатії гетьманських урядів з 1648 до 1714 рр. була полівасалітетна політика козацької держави щодо монархічних дворів Центрально-Східної, Південно-Східної та Північної Європи.
Видання розраховане на науковців, дипломатів, викладачів, студентів історичних факультетів, усіх, хто цікавиться історією України та міжнародних відносин.

 



Гуржій О. I., Чухліб Т. В. Історія козацтва. Держава–військо–битви. – К.: Арій, 2011. – 464 с.: іл.

У книзі розкривається історія українського козацтва після знищення Російською імперією у 1775 році Запорізької Січі. Головна увага акцентується на долі козацьких ватажків та їхніх родин, висвітлюється політика іноземних держав щодо Гетьманщини та Січі. Хронологічно книга охоплює події останньої чверті XVIII — початку XX століття. Для всіх, хто цікавиться історією України та козацтва.


Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. ‒ Т. 1 / Передмова В. А. Смолія; Ред. кол.: П. С. Сохань (голова), В. А. Смолій (заст. голови), В. Г. Сарбей, Г. Я. Сергієнко, М. М. Шубравська (відп. секр.). АН Української РСР. Археографічна комісія, Інститут історії. ‒ К.: Наукова думка, 1990. ‒ 596 с. ‒ (Пам’ятки історичної думки України)

При написанні автор використав такі фундаментальні видання документів як «Архив Юго-Западной России», «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России», «Памятники, изданные временной комиссией», власні збірники, численні публікації окремих пам’яток і документів. Велику увагу присвятив історик наративним джерелам, починаючи від Геродота й закінчуючи своїм сучасником, нащадком запорожців Коржем.

Особливою пошаною автора користуються літописи й хроніки — давньоруські, козацькі, польські. Загалом бібліографія першого тому (першого видання) налічує 170 позицій. Іншим, не менш суттєвим джерелом «Історії запорізьких козаків» були неопубліковані документи з російських та українських архівів, бібліотек, приватних зібрань. Широко залучив автор до свого твору й праці своїх попередників — Г. Міллера, С. Соловйова, М. Маркевича, О. Рігельмана, А. Скальковського, П. Куліша, М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича й десятків інших. Велику групу джерел, які використав Д. І. Яворницький, становили матеріальні пам’ятки музейних і приватних колекцій, значний археологічний матеріал, здобутий під час численних експедицій.
Величезного значення (особливо це помітно в першому томі) надавав автор фольклорно-етнографічним дослідженням регіону Запоріжжя, вивченню його топографії, топонімії, гідрографії, географії, ботаніки, зоології. Десятки разів обійшов він пішки всі землі Запорізьких вольностей, дослідив усі Січі, кілька разів ламав руки й ноги на порогах, ледь не загинув під час розкопок кургану — і все задля того, щоб відчути й збагнути героїчний дух історії, донести її до читача.




Дмитрук В. Вони боролися за волю України / Володимир Дмитрук. – Луцьк: ВАТ “Волинська обласна друкарня”, 2007.

У книзі на глибокому аналізі історичних подій, на численних архівних документах та спогадах учасників національно-визвольної боротьби українського народу автор відтворює захоплюючу і трагічну сторінку історії боротьби українського народу за незалежність нашої Батьківщини в 1917-1959 рр., який вистояв і переміг в двобої з коричневими і червоними окупантами, що з різних боків навалювалися на нашу Вітчизну.



Літопис УПА” — видання документів і наративів з історії Української повстанської армії, які збереглися в архівах, приватних колекціях та підземних повстанських сховищах.


Чи вистояла б Україна без мужності добровольчих батальйонів? У чому сутність руху добробатів - і де його витоки? Якою була роль добровольців під час найважливіших етапів битви України проти гібридного агресора? І що чекає на добробати у майбутньому? На ці питання вирішила відповісти група експертів і журналістів. Проект "Добробати" - це хроніка історії руху і водночас роздуми над його природою. Створення добробатів, їхній бойовий шлях і сучасний стан - усе це безпосередньо з уст учасників подій, політиків, військових, громадських діячів та волонтерів.

«Іловайський щоденник» Романа Зіненка - чесна і відверта книжка, написана безпосереднім учасником подій, бійцем добровольчого батальйону «Дніпро-1», який пройшов «Іловайський котел» від початку до кінця. Розповідь про маловідомі події в оточеному Іловайську та вихід бійців «кривавим коридором» дозволяє читачеві пережити разом з українськими солдатами одну з найтрагічніших сторінок в історії сучасної України, відчути все те, чого зазнали бійці добровольчих батальйонів, а численні фотографії дають можливість краще уявити описані події.

 




                Пізнавальний екскурс: "Мандрівка без квитка".

Любиш подорожі,пригоди? Завітай у бібліотеку!. Ти мандруватимеш світом читаючи книги, розв'язуючи ребуси, кросворди .Ти відкриватимеш невідомі для тебе місця.