четвер, 23 вересня 2021 р.

 

             " Моя земля!Чарівна Україна!

                Ти мила серцю і мені"

Святкування Дня Незалежності та 510 років першої писемної згадки про село.




Є на карті Львівської області Бродівської громади чудове село Пониковиця. Блакитне
безмежжя неба над головою, золоте море колосся, квітучі сади, прекрасна школа, дитячий садок, Палац культури і величава святиня, гордість - новий храм, що у самому центрі села. До нього ведуть стежки з 3-ох кінців села - Задвора, Кута, Заставу і, саме тут, поблизу храму вони перетинаються. З якого боку б ти не йшов, бачиш величаві куполи, затримуєш зір, затамовуєш подих. Є і пам’ятні знаки - величні знаки, які нагадують нам про минуле села, про його походження, адже над Пониковицькою землею пролетіли віки - 510 років від першої писемної згадки.
Але найголовниій скарб кожної громади, кожного села - це люди! Працьовиті та творчі українці. Батьки батьків, діди дідів ведуть у сиву глибину сторіччя - до свого коріння, родоводу, до наших джерел, до нашої історії. І хто його знає, можливо, там - у глибоких пластах століть захований наш спільний корінь, який дає нам право казати, що ми в далекому минулому - одна рідня.
Саме 28 серпня відчували себе однією ріднею всі ті, хто були присутні на святі - мешканці та гості села Пониковиця. Разом зібрались, щоб відсвяткувати 510 років від першої писемної згадки. Під вмілим керівництвом старости Йосипа Галицького організаційна команда зробила все для того, щоб це свято було комфортним для кожного учасника.



















            Пам'ятний знак Роману Козодію.


  Народився Роман Богданович Козодій 26 серпня 1986 року в селі Пониковиця. Протягом 11 років відвідував Пониковицьку школу, а після закінчення вступив до професійного технічного училища, в якому навчався 2 роки. Служив в армії, повернувся додому, невдовзі одружився та виховував з дружиною 2-ох діток.
У 2015 році був призваний та мобілізований на службу у 16-у окрему бригаду армійської авіації. Трагічно загинув 11 січня 2016 року під час виконання службових обов’язків.
У стінах рідної школи, де Роман разом зі своїми друзями ще вчилися, змагалися, бешкетували, сподівалися і мріяли, відкрили меморіальну дошку.
Почесне право відкрити пам’ятний знак воїну, який виконував обов’язок перед Батьківщиною в зоні АТО надали батькам Романа.
До чину вшанування пам‘яті долучилися рідні Романа, односельчани, учні, педагоги, міський голова з дружиною, заступник голови Ірина Олеха, староста Пониковицького округу Йосип Галицький, військовослужбовці та всі, хто знав і пам‘ятав воїна.