День Землі.

Мама замовила - діти отримали.
Звернулася до мене Іванка Драбич з проханням підібрати книги для її дітей.Зробивши добірку літератури віддала мамі.І ось результат.Дякую Іванці за виховання читайликів! Шановні батьки я чекатиму на Ваші замовлення.

    Юні друзі!

Поки ви на карантині ,я створила для вас казковий міні-театр"Граємось у казку"Після карантину ми з вами обов'язково зіграємо у ваші улюблені казки.

                  

Дитячі письменники, які змінили світ

Їхні казки читають дітям на ніч в усьому світі. Проблематика їхніх творів та гумор їхніх героїв близькі й зрозумілі і дітям, і дорослим. Їхні твори намагаються втілити режисери різних поколінь в кіно та на сцені. Їхнє ім’я назавжди вписано в історію світової культури, як тих, хто сказав щось нове у дитячій літературі. Хтось із них жадав слави в амплуа дорослого письменника, однак саме наївні казки для дітей принесли їм всесвітнє визнання. Про видатних дитячих письменників, чиї твори змінили світ, у сьогоднішній добірці.

Льюїс Керрол (1832–1898)

англійський письменник, математик, філософ, який влаштував «божевільне чаювання»

Його справжнє ім’я – Чарльз Доджсон. А його життя змінила маленька дівчинка – Аліса Ліддел. Саме доньку декана коледжу Крайст-Черч при Оксфордському університеті вважають прототипом Аліси з Країни Див. У 1850-х роках Доджсон став близьким другом сім’ї Лідделів і чимало часу проводив з їхніми дітьми. 1862 року під час прогулянки на човні десятирічна Аліса попросила його скласти історію для неї та її сестер. Доджсон, який і раніше не раз вигадував для них казки, погодився й розказав дівчатам історію про пригоди маленької дівчинки у Підземній Країні, куди вона втрапила через нору Білого Кролика. Головна героїня багато в чому нагадувала саму Алісу Ліддел, а другорядні персонажі – її сестер Лорін та Едіт. Згодом Аліса, яку так захопила ця історія, наполягла, щоб Доджсон записав її. Першу версію книжки під назвою «Пригоди Аліси під землею» він подарував самій Алісі. Вперше під псевдонімом Льюїс Керрол «Аліса в Країні Див» була опублікована 1865 року. Через шість років була видана друга книжка – «Аліса в Задзеркаллі».

Професор математики, логік і філософ створив твір, подібних якому світ не знав. Пародії, абсурдизми, гра слів, сатиричні натяки, філософські алюзії – усе це вмістив у себе дитячий роман-казка про Алісу в Країні Див, яку вже друге століття аналізують не лише літературознавці, але й лінгвісти, математики, психологи. Залишається спірним, наскільки цей твір є дитячим. Однак той факт, що «Аліса в Країні Див» змінила уявлення про жанр фентезі, безсумнівний. Алюзії на «Алісу» можна зустріти не лише в літературі, але й кінематографі, як-от Божевільний Капелюшник у коміксах про «Бетмена» чи згадки про чарівні кольорові пілюлі в «Матриці».

Варто почитати:

- «Аліса в Країні Див»

- «Аліса в Задзеркаллі»

Варто подивитися:

- «Аліса в Країні Чудес» (2010), фільм

- «Аліса в Задзеркаллі» (2016), фільм

Ганс Крістіан Андерсен (1805–1875)

данський письменник, найвідоміший казкар

Він народився на данському острові Фюн в родині шевця та прачки. Однак з дитинства вважав, що його батько королівського роду, і вже у дорослому віці розказував у своїй біографії, що нібито грався з принципом Фредеріком, майбутнім королем Данії. З дитинства він був замкнутий, нервовий і хворобливий, проте це компенсувалося увагою та любов’ю батьків. Батько, попри свою бідність, був людиною начитаною і зміг прищепити любов до книжок і Гансові. Особливо запам’яталися хлопчикові вечірні читання при тьмяному світлі лампадки. Згодом він переїде до Копенгагена, спробує себе в драматургії і в жанрі дорожніх нотаток. Однак справжню славу мрійливому хлопцю з багатою фантазією принесуть саме казки, перші з яких вийдуть у збірці «Казки, що були розказані дітям». Загалом за життя він напише їх понад 150. Побачивши здаля його худу високу незграбну постать, діти бігтимуть вітатися з казкарем. Він багато де мандруватиме й залишить по собі детальні дорожні замальовки. Андерсен сам усособлюватиме те Гидке Каченя, з якого виріс до найвідомішого у світі казкаря, з чиїми історіями батьки в усьому світі вкладають дітей спати. А його Русалонька й взагалі стане символом Данії.

Згодом саме його ім’ям буде названа одна з найпрестижніших літературних премій, здобути яку мріють всі казкарі світу. Премію Ганса Крістіана Андерсена називають «Малою Нобелівською премією» і вручають за видатний внесок у розвиток дитячої літератури найкращим письменникам і художникам-ілюстраторам дитячої книги у день народження казкаря – 2 квітня, раз на два роки. Лауреатами премії свого часу були не менш відомі казкарі Астрід Ліндґрен, Туве Янссон, Джанні Родарі.

Варто почитати:

- «Снігова королева»

- «Русалонька»

- «Дикі лебеді»

Варто подивитися:

- Дівчинка з сірниками (2006), мультфільм

- Дівчинка з сірниками (2013), фільм

Алан Мілн (1882–1956)

англійський письменник, «батько» Вінні Пуха

Він прокинувся знаменитим 1926 року, коли на вітринах лондонських книгарень з’явилася дитяча книжка «Вінні Пух», хоча аж ніяк не мрія про славу дитячого письменника. На той час Мілн уже був знаним драматургом та фейлетоністом Англії. Однак саме історія, яку він вигадав для свого сина Крістофера Робіна, назавжди визначила його подальшу письменницьку долю. Він ще встигне зненавидіти своїх плюшевих героїв – ведмедика Пуха, Паця, віслючка Іа-Іа, Тигру, Кенгу – як і Крістофер Робін зненавидіти казку, яку його батько зробив надбанням усіх дітей у світі.

Родина Мілнів не була ідеальною. Дружина Алана, Дафна, не приховувала, що вийшла за чоловіка з розрахунку. Вони хотіли дівчинку Розмарі, однак народився хлопчик, якого назвали Крістофер Робін. На перший день народження Біллі Муна (як його називали батьки) Алан подарував синові плюшевого ведмедика. Саме цей ведмедик, а також справжня ведмедиця Вінні з лондонського зоопарку надихнули Мілна на створення книжок, де головним героєм є наївний довірливий ведмедик Вінні Пух та його кумедні лісові друзі. Відтоді йому так і не вдалося зажити слави письменника, який пише твори і для дорослих. Однак його дитячі казки про кумедних героїв, відомих сьогодні кожній дитині, ще довго тішили понівечене двома війнами суспільство, яке втратило віру в усе добре й світле.

«Вінні Пух» займає 7-му сходинку у рейтингу «200 найкращих книг за версією BBC», а ведмедик Вінні є одним із найвпізнаваніших героїв дитячих творів. Щорічно тисячі дітей приходять до Нью-Йоркської публічної бібліотеки подивитися на іграшки Крістофера Робіна.

Варто почитати:

- «Вінні Пух і всі-всі-всі»

Варто подивитися:

- «Вінні Пух» (2011), мультфільм

- «Прощавай, Крістофере Робін» (2017), фільм

- «Крістофер Робін» (2018), фільм

Доктор Сьюз (1904–1991)

американський письменник, художник, аніматор

Теодор Сьюз Гейзел, більш відомий як Доктор Сьюз, є одним з найбільш продаваних дитячих письменників в англомовних країнах. 1980 року він отримав від Американської бібліотечної асоціації Медаль Лори Інглз-Вайлдер за «довготривалий внесок в дитячу літературу», а 1984-го – спеціальну Пулітцерівську премію за «півстолітній внесок в освіту і розвиток американських дітей та їхніх батьків». З книжками Доктора Сьюза діти вчаться читати. Його персонажі – Ґрінч, Кіт у Капелюсі, Лоракс – вже стали культовими в англомовних країнах та популяризовані на весь світ кіностудіями.

У публікації його першої книжки йому відмовляли десятки редакцій, допоки його твір не взяли у Random House. Якось у 50-х роках Доктору Сьюзу запропонували створити книжку для шести-семирічних дітей, які вже опанували техніку читання, однак ще не володіють нею повною мірою. Для цього у видавництві йому запропонували для тексту 250 найуживаніших слів, з яких Доктору Сьюзу вистачило 220. Так він написав книжку «Кіт у Капелюсі», яка мала такий шалений успіх, що автору довелося продовжити серію про величезного кота у капелюсі, який прийшов одного дня до Ніка й Саллі, що залишилися самі вдома. Однак найвідоміший для українських читачів герой – зелений злодій Ґрінч, викрадач Різдва. Віршовану книжку «Як Ґрінч украв Різдво!» 2007 року внесли до списку «100 найкращих книг для дітей», а 2012-го – до списку 100 найкращих ілюстрованих книг усіх часів за версією School Library Journal.

Варто почитати:

- «Про Грінча, який украв Різдво!»

Варто подивитися:

- «Як Ґрінч украв Різдво» (2000), фільм

- «Хортон» (2008), мультфільм

- «Лоракс» (2012), мультфільм

- «Ґрінч» (2018), мультфільм

Астрід Ліндґрен (1907–2002)

шведська дитяча письменниця, «мама» Карлсона і Пеппі Довгапанчоха

Вона належить до одних з найбільш перекладених авторів. У світі продано понад 165 млн її книжок більш ніж 60 мовами. Ліндґрен подарувала світові милого товстого чоловічка з пропелером на спині та любов’ю до їжі;  руду шалену дівчинку з кісками, доньку капітана, яка живе разом з мавпочкою паном Нільссоном і конем; дівчину-розбійницю Роню й капризну бешкетну Лотту. Її добрі й смішні герої близькі читачам різних культур, адже простими словами нагадують дорослим, що й вони колись були дітьми, а до дітей промовляють їхніми ж проблемами, радощами й переживаннями. Більшість героїв Астрід Ліндґрен – справжні борці за справедливість, і якщо не силою, то хоча б своєю веселістю й дотепністю.

Вона народилася в родині фермерів й провела дитинство в атмосфері любові, у близькості  до природи. У 18 років Астрід завагітніла від одруженого редактора місцевої газети «Wimmerby Tidningen», де працювала журналісткою. Саме ця подія та її переїзд до Стокгольма, як згадувала письменниця, були найпереломнішими у її житті. Після сина Ларса у вже одруженої Астрід народилася донька Карін. Саме для неї Ліндґрен вигадала історію про чудернацькі пригоди «Пеппі Довгапанчоха», щоб розважити доньку, яка в дитинстві часто хворіла. Ім’я героїні вигадала сама дівчинка. Відтоді рудоволосу Пеппі знають в кожному домі, а казки Астрід Ліндґрен отримують нове втілення в екранізаціях і театральних постановках.

Варто почитати:

- «Пеппі Довгапанчоха»

- «Малий та Карлсон, що живе на даху»

- «Лотта з Бешкетної вулиці»

- «Роня, донька розбійника»

- «Міо, мій Міо»

Варто подивитися:

- «Пеппі Довгапанчоха» (1997), мультфільм

- «Бути Астрід Ліндґрен» (2018), фільм

Туве Янссон (1914–2001)

фінська письменниця, художниця, «мама» мумі-тролів

Її мумі-тролів можна побачити в усіх куточках світу – від власне книжок до чашок з героями та іграшок. Усе своє життя вона присвятила письменницькій та художній діяльності. Туве Янссон народилася у Гельсінкі у творчій родині: її мати була художницею та графічною ілюстраторкою, батько – скульптором. Її брати та сестри теж стали художниками. Дитинство Туве провела на острові у Фінській затоці, в 50 км від міста. У 14 років вона написала та проілюструвала свою першу книжку. Згодом вчилася в Стокгольмі, Гельсінкі та Парижі на графічного дизайнера, ілюструвала книжи та журнали, створювала комікси.

Перша книжка Туве Янссон про мумі-тролів побачила світ 1945 року у часи Другої світової. Авторка зізнавалася, що хотіла в темні часи написати щось невинне й наївне. Згодом вона написала ще кілька книжок про мумі-тролів, які продали багатомільйонними накладами по всьому світу. Однак свого першого мумі-троля Янссон намалювала ще в дитинстві, граючись з братом. Згодом замість підпису авторка малювала маленьку фігурку мумі-троля. Багато часу Туве також присвячувала й театру, де брала участь у постановках вистав за казками про мумі-тролів. Окрім дитячих, Янссон написала шість романів та п’ять оповідань для дорослих, серед яких мудра й глибока «Літня книжка». Те, чого ви не знали про Туве Янссон 

                                Книжкова інсталяція:"Великодній кошик порад".

Як спекти смачну пасочку, що покласти у кошик,чим здивувати рідних,як створити гарну писанку?У вас питання у нас відповідь. Усе це у кошику порад.
Спілкуємося он-лайн режимі.

           

                                                  Улюблений автор  підлітків.

Рік Європи в Україні. Мандруємо разом.

Подорож 2.ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО АВСТРІЮ

Австрія (нім. Österreich) — держава в Центральній Європі. Це одна з найбільш забезпечених і спокійних країн Європейського союзу, яка не має виходу до моря і межує зі Швейцарією і Ліхтенштейном на заході, Німеччиною і Чехією на півночі, Словаччиною та Угорщиною на сході, Словенією та Італією на півдні.

Австрія — це федеративна парламентська республіка, яка складається з 9 федеральних земель. Офіційною мовою є німецька. Більшість населення — католики. Австрія — в минулому це серце могутньої імперії Габсбургів, яка займала величезну частину Європи й підпорядкувала більшість сусідніх держав. Це один з культурних центрів європейського континенту і гавань західних музичних традицій. Це країна приголомшливої природи — від засніжених і покритих лісом величних Альп до витонченого Дунаю і крижаних печер Айсризенвельта. Австрія приваблює своєю багатою культурною спадщиною, величною архітектурою Відня та Зальцбурга, приголомшливими природними пейзажами та спокійною, доброзичливою атмосферою.

 Корисна інформація про Австрію

 Офіційна мова — Німецька

. Валюта — євро. Віза – шенгенська.

Рівень життя – дуже високий.

Населення – понад 8.8 млн чоловік.

Площа – 83 879 кв. м.

Столиця – Відень.

Часовий пояс +1.

Форма правління – федеративна парламентська республіка

. Понад 70% населення – католики.

 Електрична мережа має напругу від 220 до 230 В, 50 Гц.

 Хорошим тоном буде залишити чайові в розмірі 5-10% від суми, за умови, звичайно, що Вам все сподобалося.

 Австрія – одна з найбезпечніших країн у світі з дуже низьким рівнем злочинності. Банкомати в Австрії називаються Bankomat. Вони широко поширені й зняти гроші можна навіть в невеликих селах. Майже всі магазини та ресторани приймають банківські карти.

Прапор Австрії Прапор Австрії –  являє собою прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 2: 3, що складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг – верхньої червоної, середньої білої та нижньої червоної.

Географія і природа Австрія — це гірська країна, яка не має виходу до моря. Гори займають понад 70% території, а 2/3 розташоване на висоті понад 500 метрів над рівнем моря. Більшу частину території країни займають ліси. Передгір’я вкриті листяними лісами (бук і дуб), а в горах переважають хвойні (ялина, ялиця, модрина, кедр). Вище розташовуються альпійські луки й льодовики. Найвища вершина Австрії — гора Гросглокнер (3798 м). Ліс в австрійських Альпах Австрію можна умовно розділити на три географічні області: більшу частину займають Східні Альпи, інша частина — це передгір’я, богемський ліс (Бемервальд) і долина Дунаю і, нарешті, найменша частина — Віденський басейн (частина Середньодунайської рівнини). 

Австрія регулярно входить в трійку кращих європейських країн за рівнем життя. Відень – одне із найкращих міст світу для проживання. Література в цій країні теж повинна бути, як мінімум, цікавою. Так це чи ні – спробуємо з’ясувати на прикладі 10-ти вибраних книг австрійських письменників.

Стефан Цвейг «Марія Стюарт» (Фоліо, 2017)

Життєпис, у якому описано долі двох видатних жінок. Одна з них – королева Шотландії Марія Стюарт, яка хотіла правити і Англією. Друга – англійська королева Єлизавета. Марія в першу чергу керувалася покликом серця, а вже потім використовувала аргументи розуму. Єлизавета була хорошою правителькою, але нещасною жінкою, котрій не вдалося пізнати радість від взаємної любові й материнства. Основа книги – протистояння видатних, розумних, хитрих і сміливих королев, кожна з яких заплатила свою ціну за владу.

Зиґмунд Фройд «Автопортрет» (Азбука, 2016)

Збірка текстів від «батька психоаналізу», в яких він описав певні періоди свого життя. Значну увагу автор виділив проблемам, які йому вдалося вирішити завдяки психоаналізу. Фрейд також назвав труднощі, з якими зіштовхнувся під час популяризації власних теорій. Автор із самого початку писав тексти, розраховані на широке коло читачів, не вдаючись в тонкощі науки. Тож, суть може вловити кожен.

Райнер Марія Рільке «Сто поезій» (Либідь, 2018, пер. Мойсей Фішбейн)

Збірка поезій найвидатнішого австрійського поета – Р.М. Рільке. Його вірші стали класикою не тільки в Австрії, а й у всьому світі. У книзі представлені роботи поета і в оригіналі (німецькою мовою), і в перекладі українською. Для українського читача вірші Рільке відтворював вітчизняний поет Мойсей Фішбейн.

Інґеборґ Бахман, Пауль Целан «Пора серця. Листування» (Книги-ХХІ, 2012, пер. П.Рихло, Л.Цибенко)

У цій книзі опубліковані листи видатної поетеси Інґеборґ Бахман і німецькомовного поета з українським корінням Пауля Целана. Літератори познайомилися у повоєнному Відні 1948 року. Бахман жила й працювала в столиці Австрії, а Целан перебував у місті тимчасово. Через місяць після знайомства поет поїхав до Парижу. Літератори почали листуватися. Спочатку це були поодинокі, нерішучі листи, які з часом переросли в цілий епістолярний роман, наповнений драматичними фазами в людських стосунках.

Даніель Глаттавер «Дар» (Эксмо, 2016, пер. Тетяна Набатнікова)

Усе своє доросле життя Герольд Плассек вважав себе невдахою. Сім’ї у чоловіка не було, а робота не приносила ніякого задоволення. Життя головного героя різко змінилося після появи колишньої коханої. Жінка повідомила Плассеку, що в нього є 14-річний син. Герольд повинен деякий час провести з хлопцем і не може відмовитися від своїх зобов’язань. Згодом виявляється, що підліток Мануель став справжньою знахідкою для батька. Хлопець почав приносити Герольду удачу, та ще й допоміг йому в розслідуванні детективної історії.

Крістоф Рансмайр «Хвороба Кітахари» (Видавництво Жупанського, 2016, пер. Максим Солодовник)

Події в романі відбуваються через 25 років після закінчення Другої світової війни. Американці окупували німецьке місто Моор, жителі якого мають робити тільки те, що їм наказують. Повоєнна Німеччина в романі Рансмайра – це гротескний світ вини, депресії та розпачу. В цьому вимірі поміж тисяч людей живуть троє головних героїв. Усі вони – жертви, та кожен із них має свою стратегію виживання.

Герман Брох «Смерть Верґілія» (Видавництво Жупанського, 2014, пер. Олекса Логвиненко)

Книга – опис останніх 18 годин життя знаменитого автора «Енеїди». Читач може провести ніч і частину дня разом із Верґілієм, поринувши в його роздуми й видіння. В останні години свого життя видатний представник філософської прози багато чого переосмислив і переглянув уже пройдений шлях. Верґілій став першим письменником, хто провістив настання християнської доби через літературу. 

Йозеф Вінклер «Natura morta. Римська новела» (Книги-ХХІ, 2015, Неля Ваховська)

У Римі, на площі П’яца Віторіо Емануеле розташований ринок. З одного боку розкладені овочі, фрукти, риба й м’ясо, а по іншу сторону стоять галасливі продавці, ходять покупці й жебраки. На фоні цього неможливо не помітити Піколето – сина торговки інжиром. Юний і вродливий хлопець притягує до себе не тільки покупців, й а інших численних персонажів. З появою Піколето історія звичного для Риму дня поступово переходить в повноцінний літературний сюжет із драматичною кульмінацією.

Томас Бернгард «Холоднеча. Старі майстри» (Фоліо, 2013, пер. І.Андрущенко, Т.Гаврилів)

У центрі роману – людина зі зміненою свідомістю. У своєму найвідомішому і, можливо, найскандальнішому творі Бернгард зачепив проблеми, що хвилюють не тільки австрійців. Книга стала довгим і багаторівневим оповіданням про людську гідність і страждання. Автор через головного героя також хотів показати, що історія не завжди достойна того, щоб на неї рівнятися.

Ґустав Майрінк «Ґолем»

Одного разу головний герой випадково надів на себе чужого капелюха. Вже пізніше чоловік побачив на головному уборі напис, який свідчить про те, що власником капелюха є Атанасіус Пернат. Після цього оповідачеві почали снитися дивні сни, в яких він був Пернатом – різьбярем із єврейського гетто в Празі. У снах головний герой пережив багато різних історій, після чого вирішив знайти володаря того самого капелюха. Та згодом виявилося, що сни оповідача відтворювали не реальність, а давно минулі часи.