Коляда з 100–річним жителем села Ковпин Василем Пилиповичем Волянюком.

У Василя Пилиповича чудова пам’ять, прекрасний голос і почуття гумору. Попри те, що вже 15 років не бачить, дає собі раду, дуже охайний, невибагливий, уважний до інших. Будучи молодим, Василь Волянюк прекрасно співав і танцював. Надзвичайно любив свою дружину і сам доглядав за коханою, коли вона тяжко хворіла.

Ніколи не ображався, не сварив дітей, жив з Богом у серці, часто жартував і співав – такий секрет довголіття Василя Пилиповича відкривають його рідні. А сам ювіляр у своїх 100 років каже, що почувається добре, все пам’ятає, починаючи зі шкільних років, лише переживає за дітей та Україну.

«На вашу долю випали нелегкі часи: війна, голод, ув’язнення, тортури, тяжка праця. За співпрацю з УПА і любов до України витримали катування, заслання до Сибіру, 10 років тюрми… Але повернулися в рідне село, збудували родинне гніздо, багато років працювали у Бродівському лісгоспі, не нарікаючи на важку долю та дякуючи Богу. Схиляємо голови перед вашою життєвою мудрістю, незламним духом та любов’ю до рідної землі»,