Година – спомин: «Крути вчать дивитися в минуле.»
 
 

 

 

 

                                        І знов, у котрий це вже раз,

                                       Зійшлися ми в одній родині,

                                        Щоб пом’януть той славний час,

                                        Коли в офіру батьківщині

                                        Себе принесли кращі з нас.

 

Бій під Крутами відбувся 29, 30 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, що за 130 кілометрів від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії та загоном із київських курсантів і козаків “Вільного козацтва”, що загалом нараховувало близько чотирьох сотень.

В бою під Крутами українські оборонці отримали переконливу воєнну перемогу. Наступ ворога було зупинено на чотири дні, що дозволило українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

29 січня 1918 року в історії України з’явилася нова сторінка, щедро полита молодою кров’ю , назва якої – Крути!

   Крути – це великий перелом на межі двох століть. Ми вчитуємось у цю сторінку історії. Читаємо і не розуміємо: чому так сталось? Чому ніхто не помітив у той радісний час визволення України, що на нашу землю насувалась чорна тінь?

 А вороги України не спали. Більшовицька Москва проголошувала інтернаціональні гасла, а насправді готувала армію і зброю для війни з Україною.

 УКРАЇНО! Віки шуміли над тобою і забирали у народу не одну мирну днину: шматували тебе міжусобиці князів і нищили твою державність.

   Аркан на шию твоїм дітям закладали ординці татаро-монгольських ханів.

    Мечем і вогнем випалювали наш корінь польські пани, втоптували у гній рідну мову, гвалтували твою пісню. Запроторювали на Сибірську каторгу російські царі наймудріших і наймужніших синів і дочок. Морили лютим голодом у 20-30 роках, якого ще не знала людська цивілізація. Спопеляли твою вроду в концтаборах німецькі фашисти. За тебе помирали студенти – твій цвіт, Україно, в 1918 році.

    Як сніги покриють землю

      Рядном білим, не забудь

     Спом’янути тую славу,

     Що лишилась нам з-під Крут.

 

 

Вічну славу здобували

України біля Крут,

Не забудь героїв триста,

Спом’яни їх – не забудь!

 

       Світова історія знає багато жертв в ім’я ідей, але аналогічної Крутам не було.

      29 січня 1918 року біля невеличкої станції Крути на Чернігівщині сталась трагедія, яка сколихала, пробудила всю Україну. У цей день жменька юнаків у нерівному бою віддала своє життя, але відстояла честь України…   Цієї станції немає на картах України. Загубилась вона серед дрімучих борів на північний схід від України.

Загинули юнаки славною смертю, смертю героїв, віддавши своє молоде життя за Україну, показавши,що воля українського народу за визволення є твердою і непереможною. Вони стримали, хоч і ненадовго, захоплення ворогом Києва.

Після повернення Центральної ради 19 березня 1918 року до Києва М. Грушевський запропонував вшанувати пам’ять стрільців студентського куреня та промовив над могилою: “ Для Вас ця могила навіки залишається полум’ям  віри… Діти України… вона буде тим дзвоном… що не дасть спинитись… не дасть забути… Будьте певні, шановні герої, що ваша смерть недаремна. Вона жива і житиме довіку – вільна самостійна Україна! “

       Вічну славу здобували

      України біля Крут,

      Не забудь героїв триста,

       Спом’яни їх – не забудь!