Патріотичний флешмоб до 85 річниці від
дня народження Василя Стуса.
10 фактів із життя
Василя Стуса
1. Народився Василь Стус 6 січня 1938 року в селянській родині й був четвертою дитиною в сім’ї. Згодом поступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно (нині – Донецьк), який закінчив з червоним дипломом.
2.
Василь Стус вчителював. Викладав
українську мову й літературу. Проте, це не єдине поле діяльності дисидента –
був підземним плитовим в шахті “Октябрська”, літературним редактором газети
“Социалистический Донбасс” (1963 рік) також заробляв на життя, працюючи у
Центральному державному історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, на
будівництві, в котельні, в метро. З 1966—72 — старший інженер у
конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР.
3.
Під час служби в армії відкрив для себе
німецьких поетів Ґете і Рільке й переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади
було згодом конфісковано і втрачено.
4.
Зрештою вступив до аспірантури Інституту
літератури Академії наук УРСР ім. Тараса Шевченка у Києві із спеціальності
“Теорія літератури”. За час перебування в аспірантурі підготував і здав до
видавництва першу збірку творів “Круговерть”, написав низку
літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів із Ґете, Рільке,
Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.
5.
На прем’єрі фільму “Тіні забутих предків”
4 вересня 1965 року Василь Стус піднявся з місця й крикнув: “Хто проти арештів
невинних людей — встаньте!”. Після цього довелося розстатися з аспірантурою і
першу свою книгу “Зимові дерева” опублікувати за кордоном. І тут почалося —
арешти, попередження.
6.
З моменту виступу у кінотеатрі за ним й
слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він й
знайшов свою кохану. 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15
листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник
творчості батька Дмитро Стус.
7.
Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою
першу збірку віршів “Круговерть” відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні
відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — “Зимові дерева”.
Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета “Веселий цвинтар”
потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.
8.
12 січня 1972 року — перший арешт;
впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було
створено збірку “Час творчості”. На початку вересня 1972 київський обласний суд
звинуватив його в “антирадянській агітації й пропаганді” та засудив до 5 років
позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і
магаданських таборах. По закінченню строку, поета вислали в Матросове
Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З
ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від
громадянства: “…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути
радянським громадянином — значить бути рабом…”. У травні 1980 був знову заарештований,
визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років
примусових робіт і 5 років заслання.
9.
1978 року поета прийнято до PEN-клубу.
10.
Табірними наглядачами знищено збірку з
приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження
табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування.
У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у
камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що
читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення
режиму; офіційна причина, за свідченням співв’язнів поета, була наклепом). На
знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4
вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті —
зупинка серця.
26 листопада 2005 Стусу посмертно
присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.
За свої недовгі 47 років життя борець за
Україну виніс багато випробувань. Своєю мудрістю в листах з тюрми поет ділився
з сином Дмитром.
Немає коментарів:
Дописати коментар