Чаклунка із поліського села  Марія Примайченко.

                              

Марія Оксентіївна Примаченко, також Приймаченко (народилася 30 грудня 1908 (12 січня 1909 року) в селі Болотня Іванківського району Київської області українська народна художниця, представниця «народного примітиву» («наївного мистецтва») «народного примітиву»«наївного мистецтва» «народного примітиву»«наївного мистецтва»

Лауреат Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, одна з найвідоміших українських художниць. Заслужений діяч мистецтв УРСР з рік за рішенням ЮНЕСКО визнано роком Марії Примаченко.

Свої картини Марія підписувала лише Примаченко або скорочено М.П. або скорочено М.П.

Дитинство Марії Овксентіївни було затьмарене страшною недугою поліомієлітом. Це зробило її не по- дитячому серйозною й спостереж- ливою, загострило слух і зір.

Талант Примаченко відкрила у 1936 році майстриня-ткаля і вишивальниця киянка Тетяна Флору. З 1936 року Марію Овксентіївну запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стає різноманітнішою Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою. З 1936 року Марію Овксентіївну запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стає різноманітнішою Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою.

 

Вірші-примовки, що супроводжували роботи, експоновані на персональній виставці Марії Примаченко 1973 року: Хитра лисиця ведмедику каже: «Їж кукурудзу поправишся», а собі курочку несе та медок п'є; Журяться рябушки: «А вже скоро зима, а в нас хати нема». Обізвався зайчик: «А я зими не боюся, у снігу сховаюся». З Новим роком, з новою весною, з новим щастям, усі люди на Землі» Зустрічаються у Примаченко і вже зовсім коротенькі примовки: «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав обох обнімав», «Веснянки-роговички веселії птички» тощо. Зустрічаються у Примаченко і вже зовсім коротенькі примовки: «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав обох обнімав», «Веснянки-роговички веселії птички» тощо.

За участь у виставці народного мистецтва 1936 року Примаченко нагороджують дипломом першого ступеня. З того часу її твори з незмінним успіхом експонуються на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі.

Примаченківська «звірина серія» явище унікальне і не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Сюжетні твори Примаченко при усій їхній самобутності мають деяку спільність з народними картинками. А ось фантастичні звірі це витвір уяви художниці. Таких звірів не існує у природі порівняння тут зайві.