КОЗА ДЕРЕЗА НА СУЧАСНИЙ ЛАД.

                             "Театр - дзеркало душі."

Театр – видовищний вид мистецтва, який представляє сукупність різних мистецтв і має свою специфіку. Цікаві факти про театр будуть представлені тут.

1. Основи театру зародилися ще в античні часи. Давньогрецькі театральні виступи були присвячені богам землеробства, в основному Діонісу. В ті часи були п’єси лише двох жанрів – трагедія і комедія, а всі ролі виконувалися чоловіками.
2. Давньоримської публіці подобалися криваві видовища. Якщо за планом актор повинен був загинути, то його в останній момент могли поміняти на злочинця, засудженого до смертної кари, і вбити безпосередньо на сцені.
3. За часів Пушкіна крісла в театрі розташовувалися лише в перших рядах залу і були призначені для багатих і відомих персон. Далі розташовувалися стоячі місця для звичайних людей, куди квиток коштував набагато дешевше. На відомі спектаклі було чимало бажаючих, тому справжні любителі театру приходили заздалегідь, щоб зайняти кращі стоячі місця.
4. У стародавній Сицилії були уявлення, що тривають місяцями. Кожен день, після роботи люди прямували в театр, щоб подивитися довгоочікувану постановку.
5. Існує театр жорстокості. Але нічого жорстокого там не помітити, оскільки уявлення будуються на жестах і невиразних звуках.
6. У штаті Вірджинія в США розташовується «бартерний театр», в який можна потрапити, принісши продукти харчування.
7. Знаменита фраза «Фініта ля комедія» в перший раз прозвучала в стародавньому Римі. Цим виразом закінчувалися всі постановки.
8. Слова «суфле» і «суфлер» виходять від одного французького слова «souffle» (видих, подув). Суфле – через те, що легке ніби повітря, суфлер – тому, що всі підказування акторам зобов’язані бути тихими і непомітними від глядача.
9. У Іонії дуже цінувалися оплески глядачів. Через це одноруких воїнів садили з лисими рабами, щоб ляскаючи по лисині, вони змогли таким чином аплодувати.
10. У театрі Риму завіса не піднімається вгору, не розходиться в сторони, а опускається в щілину в підлозі.
    Комедія Юрія Мокрієва: "Веселі заручини".
11. 
    

            20 березня - загальнообласний день читання творів Туве Янссон " Країна мумі-тролів".

Туве Маріка Янсон – геніальна фінська казкарка і художниця, авторка повістей про Мумі - тролів .Туве Маріка  Янсон (9 серпня 1914 – 27 червня 2001) Стала всесвітньовідомою, найзнаменитішою казкаркою Фінляндії завдяки своїм книгам про Мумі – тролів.

Туве Янсон росла в дружній мистецькій родині (батько - скульптор, мати – художниця, ілюстратор книг, брати - фотограф і художник). Юність провела в місті Гельсінкі. Навчалась в художніх школах Стокгольма та Парижа. Подорожувала Італією, Францією і Німеччиною

Багато часу Туве проводила у бабусі, яка жила біля лісу в містечку Бліда. Цей ліс у мріях дівчинки ставав казковим. Вона придумувала його мешканців . Так і народилися кумедні Мумі - тролі.

Отакого непростого героя вигадала юна дівчинка Туве, сидячи в теплому будиночку на березі Фінської затоки, куди вона з батьками приїжджала на літній відпочинок. Цікаво, що спочатку народився намальований Мумі – троль.

Про мумі - тролів Янсон написала 9 повістей

За свої казкові твори Туве Янсон отримала високі відзнаки різних країн: Премія імені Нільса Хольгерсона кращому дитячому письменнику року (1953); Медаль Г.Андерсена за внесок у розвиток дитячої літератури (1966); Премія Шведської академії мистецтв (1972); Золота Президентська медаль Фінляндії (1976); Почесне звання доктора мистецтвознавства університету Гельсінкі (1978); Премія імені Сельми Лагерлеф за внесок у літературу (1993); Літературна премія Американо-Скандинавського культурного фонду.(1996). З 2002 року у Фінляндії засновано премію імені Туве Янсон, яку вручають письменникам, котрі пишуть для дітей.

До першої із трьох книг серії «Країна Мумі-тролів» найзнаменитішої казкарки Фінляндії Туве Янсон про кумедних мумі-тролів та інших дивовижних істоток, що населяють Долину Мумі, увійшли повісті «Маленькі тролі і велика повінь», «Комета прилітає», «Капелюх Чарівника».

Книга друга з серії «Країни Мумі-тролів» – це нові неповторні зустрічі з милим сімейством Мумі-тролів та їхніми багатьма друзями. Маленькі герої книжки підросли настільки ж, наскільки подорослішали читачі «Країни Мумі-тролів». Тепер їм доводиться замислюватися над важливими речами, якими сповнений світ, – такими, як сенс життя, самопізнання і самоствердження, любов, взаємоповага. В книгу увійшли повісті «Мемуари Тата Мумі-троля», «Небезпечне літо», «Зима-чарівниця».

Третя книга з серії «Країни Мумі-тролів» – це нові неповторні зустрічі з милим сімейством Мумі-тролів та їхніми багатьма друзями. В книгу увійшли повісті «Невидиме дитятко», «Тато і море», «Наприкінці листопада».

         14 березня — День                українського добровольця.

Українські добровольці — це справжні лицарі Духу, Добра та Справедливості!Добровольці — це ВОЇНИ, які у 2014 році закрили собою країну від ворога на сході країни. Саме добробати прийняли на себе перший удар російського агресора, відчули на собі підступність ворога. Широкине, Іловайськ, Мар’їнка, Донецький та Луганськоий аеропорти, Дебальцеве — це пекло на землі, куди заради Незалежності України добровільно пішли десятки тисяч тих, для кого Честь і Гідність — не пусті слова.Добровольці — це ВОЛОНТЕРИ, які віддають своє останнє, знаходять допомогу навіть за океаном, аби підтримати воїнів АТО та переселенців із Криму та Донбасу.Продукти харчування, речі, ліки, медичне обладнання, рації, запчастини для військової техніки, тепловізори і автівки — це далеко не все, чим і до сьогодні забезпечують волонтери наших захисників на передовій. Безкоштовні юридичні консультації, допомога в пошуку житла та, за потреби, у зборі коштів — це все теж на їхніх плечах. Це МЕДИКИ-ДОБРОВОЛЬЦІ, які рятують на передовій наших бійців та цивільне населення.
«Бо хто за що, А ми за Незалежність – Отож нам так і важко через те» (Ліна Костенко)Здоров’я кожному з Вас, миру в рідній Україні та низькій уклін за нелегку ношу, яку Ви взяли на себе!!! Українські добровольці — це справжні лицарі Духу, Добра та Справедливості!Добровольці — це ВОЇНИ, які у 2014 році закрили собою країну від ворога на сході країни. 

Книга розповідає історію добровольчих батальйонів, що врятували країну. Автори розказують про вояків, які добровільно пішли захищати Україну навесні 2014-го року.

Книга містить репортажі, спогади вояків, командирів, міністрів. Це була кропітка робота. Над нею працювали декілька авторів. І все для того, щоб майбутнє покоління знало і пам’ятало, хто боронив Батьківщину .

                             Година живого слова
              "І лине землею Шевченкове слово".

Щороку у березні Україна відзначає дні, які в народі називають «шевченківськими».

9 і 10 березня — день народження і день смерті поета. А між ними — ціле людське життя. Недовге життя — лише 47 років. Саме стільки було відміряно Шевченку долею. З них 24 роки — у кріпацькій неволі, 10 — на засланні, 13 років залишилося йому на вільну.

9 березня 2019 року Україна відзначає 205 річницю від дня народження видатного українського поета, художника, громадського діяча. З цієї нагоди у бібліотеці та Народному домі с.Пониковиця лунало величне слово Кобзаря.

                      "Живий голос сьогодення".

                  4 березня Володимиру Івасюку виповнилося би 70 років. 

Дивовижні факти про легендарного Володимира              Івасюка.

Правоохоронці досі не дали точної відповіді – дійсно талановитий музикант на зльоті популярності пішов з життя добровільно, як стверджували слідчі в радянський час, чи його вбили.

Але його пісні продовжують жити - їх пам'ятають, люблять, співають і нині. Пропонуємо вам дізнатися сім цікавих фактів про легендарного композитора, зібраних порталом Аіф.

Першим виконавцем пісні "Червона рута" міг би стати Дмитро Гнатюк.

Володимир Івасюк хотів, щоб його пісні, в тому числі і "Червону руту", співав його знаменитий земляк Дмитро Гнатюк. Він запропонував це Гнатюка, коли той приїхав провідати рідні місця. Але відповіді на свою пропозицію не отримав.

Першим зоряним часом для пісень Івасюка став 1971 р., коли композитору, студентові Львівського медінституту, було всього 22 роки. В Яремче зняли перший український музичний фільм "Червона рута", у якому прозвучало багато його пісень у виконанні Софії Ротару, Назарія Яремчука та Василя Зінкевича у супроводі ансамблю "Смерічка", створеного композитором Левком Дутківським. Потім пісня "Червона рута" стала переможцем всесоюзного пісенного конкурсу "Пісня-71". А пісня "Водограй" у виконанні ансамблю "Смерічка" перемагає в телевізійному конкурсі "Алло, ми шукаємо таланти!" і на "Пісні-72". Через два роки в Болгарії на пісенному конкурсі "Сопот-74" з піснею "Водограй" перемогла Софія Ротару.

       З-за пісень Івасюка на Центральному телебаченні на 15 хв. затримали вихід програми "Час».

"На початку 1970-х, коли радянську естраду підірвали самобутні пісні Івасюка, у них було багато прихильників у всьому СРСР. Одним із них був відомий телевізійник з Центрального телебачення Олександр Масляков, який у 1972 р. знімав у Чернівцях програму "Алло, ми шукаємо таланти". Її транслювали у прямому ефірі. Виступ ансамблю "Смерічка", а потім ще незаплановане виконання на прохання ведучого пісні "Червона рута" та інтерв'ю з Володимиром Івасюком вичерпали ліміт часу, з-за чого навіть хвилин на 15 затримали вихід програми "Час".

        Навіть партійна еліта не була байдужою до пісень Івасюка.

На одному з урочистих заходів у київському Маріїнському палаці, коли генсек ЦК КПРС Брежнєв вручав нагороду своєму київському колезі Щербицькому, виступав ансамбль "Смерічка". За спогадами музикантів, коли вони виконували пісню "Червона рута", Брежнєв не зміг всидіти на місці, він підбіг до музикантів і почав підспівувати. Потім кожному з них подарував червоні гвоздики.

                     За фахом він був медиком.

Всі знають Івасюка як легендарного музиканта і композитора. Але мало кому відомо, що за фахом він - медик. Навесні 1972 року починається львівський період у житті Володі: він переїжджає до Львова, де стає студентом підготовчого композиторського факультету Львівської консерваторії та переводиться на IV курс Львівського медичного інституту. Володя закінчує медичний інститут і вступає в аспірантуру на патологічну фізіологію.

             Після трагічної смерті композитора його рояль замовк.

Українці вибрали кращого співака, композитора і групу за 20 років Музей Володимира Івасюка в Чернівцях облаштований в квартирі, в якій у свій час жила родина композитора (її отримали у 1972 р.). На чорному роялі завжди лежать червоні троянди. "Цей інструмент Володя дуже любив, – розповідає Мирослав Лазарук. – Його купив батько композитора, Михайло Григорович за гонорар, отриманий за роман "Червоні троянди". Назва роману перейшло і на рояль. Коли не стало Володі, буд рояля став таким, що на ньому неможливо було грати. І до нього багато років ніхто не торкався. Можливо, в цьому є якась містика. Зараз інструмент "відновлений" хорошим майстром. Іноді він звучить, коли ми проводимо в музеї заходи".

Крім фортепіано Івасюк ще грав на скрипці, віолончелі та гітарі. Він добре співав і малював. І якщо б не був музикантом, то міг би стати художником.

                                Ані Лорак виросла в будинку Івасюка.

Майже за рік до смерті Володимира Івасюка, у вересні 1978 р., будиночок в р. Кіцмань, у якому пройшло дитинство музиканта, принесли з пологового будинку Кароліну Куєк – зараз відому співачку Ані Лорак. У цій невеликій старенькій хаті сім'я Івасюків тоді вже не жила, на вільну житлоплощу поселили дідуся співачки. Новонароджену дівчинку поклали в що залишилася від колишніх господарів дитяче ліжечко – вона колись була колискою маленького Володі Івасюка.

                      Розслідування смерті Івасюка не завершено досі.

Його смерть шокувала всіх. 24 квітня 1979 р., після телефонного дзвінка невідомого, він вийшов з будинку, пообіцявши матері повернутися через пару годин. Але вдома він більше не з'явився. Його 18 травня знайшов повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом випадковий перехожий. За офіційною версією, це було самогубство. Але ні рідні, ні друзі Івасюка цьому не повірили. Труну з тілом автора "Червоної рути" супроводжували десятки тисяч його прихильників. Очевидці кажуть, що в наступному, 1980 р. такі ж багатолюдні похорони були в Москві, коли хоронили Володимира Висоцького.

"Він стрімко і дуже молодому віці став знаменитим, – каже Мирослав Лазарук. – І підняв українську естрадну музику на неймовірну висоту. Мабуть, це не всім подобалося. Після смерті Володі кілька людей стверджували, що в той час, коли його вже всі шукали, його бачили на залізничному вокзалі у Рівному. Але він був у дивному стані, не в собі, ніби під дією психотропних препаратів. Але тоді слідство цих свідчень не врахував".

У 2009 р. розслідування загадкової смерті Володимира Івасюка відновили. Але поки, як розповіла молодша сестра композитора Оксана Івасюк, результатів нового розслідування немає, і крапка в справі не поставлено.

Незважаючи на дуже коротке життя, Івасюк залишив серйозний творчий доробок. Він встиг написати 107 пісень, 53 інструментальних твори і музику до кількох спектаклів.

http://akhat.com.ua/novini/garyachi-novini/divovijni-fakti-pro-legendarnogo-volodim.html