Чаклунка із поліського села  Марія Примайченко.

                              

Марія Оксентіївна Примаченко, також Приймаченко (народилася 30 грудня 1908 (12 січня 1909 року) в селі Болотня Іванківського району Київської області українська народна художниця, представниця «народного примітиву» («наївного мистецтва») «народного примітиву»«наївного мистецтва» «народного примітиву»«наївного мистецтва»

Лауреат Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, одна з найвідоміших українських художниць. Заслужений діяч мистецтв УРСР з рік за рішенням ЮНЕСКО визнано роком Марії Примаченко.

Свої картини Марія підписувала лише Примаченко або скорочено М.П. або скорочено М.П.

Дитинство Марії Овксентіївни було затьмарене страшною недугою поліомієлітом. Це зробило її не по- дитячому серйозною й спостереж- ливою, загострило слух і зір.

Талант Примаченко відкрила у 1936 році майстриня-ткаля і вишивальниця киянка Тетяна Флору. З 1936 року Марію Овксентіївну запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стає різноманітнішою Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою. З 1936 року Марію Овксентіївну запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стає різноманітнішою Марія малює, вишиває, захоплюється керамікою.

 

Вірші-примовки, що супроводжували роботи, експоновані на персональній виставці Марії Примаченко 1973 року: Хитра лисиця ведмедику каже: «Їж кукурудзу поправишся», а собі курочку несе та медок п'є; Журяться рябушки: «А вже скоро зима, а в нас хати нема». Обізвався зайчик: «А я зими не боюся, у снігу сховаюся». З Новим роком, з новою весною, з новим щастям, усі люди на Землі» Зустрічаються у Примаченко і вже зовсім коротенькі примовки: «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав обох обнімав», «Веснянки-роговички веселії птички» тощо. Зустрічаються у Примаченко і вже зовсім коротенькі примовки: «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть», «Собачка Ада не боїться гада», «Ворон дві баби мав обох обнімав», «Веснянки-роговички веселії птички» тощо.

За участь у виставці народного мистецтва 1936 року Примаченко нагороджують дипломом першого ступеня. З того часу її твори з незмінним успіхом експонуються на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі.

Примаченківська «звірина серія» явище унікальне і не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Сюжетні твори Примаченко при усій їхній самобутності мають деяку спільність з народними картинками. А ось фантастичні звірі це витвір уяви художниці. Таких звірів не існує у природі порівняння тут зайві.

 

                   Перший дитячий казкар Шарль Перро. 

 

Він був відомим поетом свого часу, академіком, автором видатних наукових праць. Але всесвітню славу і визнання нащадків йому принесли не його товсті серйозні книги, а чудові казки.

 Мало хто не знає казок «Червона шапочка», «Попелюшка», «Спляча красуня», «Кіт у чоботях», «Синя Борода»… Хтось їх вперше почув від своєї мами чи бабусі в ранньому дитинстві, а для когось вони були одними з перших книг, прочитаних самостійно.

 До Шарля Перро спеціально для дітей ніхто не писав, тому його казки поклали початок дитячої літератури як самостійного жанру.

Казки письменника дивовижні і цікаві. В них діють чарівники та чарівниці, є чоботи-скороходи, чарівна паличка, тварини розмовляють людською мовою…

Та не менш цікавими є факти з біографії письменника.

 

Шарль Перро народився 12 січня 1628 року в родині судді Паризького парламенту П’єра Перро і був молодшим з його шести дітей (разом з ним народився і брат-близнюк Франсуа, який помер через 6 місяців). З його братів Клод Перро був відомим архітектором, автором східного фасаду Лувру.

Першу чарівну казку свого дитинства хлопчик почув від своєї няні. Йому настільки сподобались чарівні казки, що він готовий був слухати їх знову і знову. Він навіть спробував разом  зі старшими братами написати свою казку. І називалась вона «Кохання лінійки до компаса»

В шість років він навчився читати, а у 8 років його віддали на навчання в коледж Бове, який був розташований недалеко від будинку родини Перро. Це було на цілий рік раніше, ніж треба було на той час.

Спочатку Шарль відставав у навчанні. Але зовсім не ранній вік хлопця був причиною тому. Вчені стверджують, що в силу того, що між близнюками до кінця життя існує невидимий зв’язок. Смерть одного з них навіть в ранньому дитинстві стає глибокою травмою для другого. Дослідники творчості Перро припускають, що з Шарлем трапилося щось подібне, коли помер його близнюк Франсуа. Шарлю було так важко, ніби, за його словами, йому «відрізали половину». Це відчувають і можуть зрозуміти лише близнюки.

Шарль став мовчазним, усього боявся, цурався людей. До 13 років коледж Бове був для Шарля справжнім жахом. В нього тут не було друзів, бо однолітки сторонилися його. Але не чіпали, тому що в цьому ж коледжі навчалися старші брати Шарля, які могли за нього заступитися.

Згодом він став майже найкращим учнем. Та через складний характер Шарлю довелося залишити коледж і навчатися самостійно.

Батько наполягав, щоб син одержав юридичну освіту. Шарль в 17 років вступив до університету і в 23 роки отримав диплом юриста.

П’ять років юнак працював адвокатом і захищав бідних людей. Він міг це собі дозволити, так як ніколи не був обмежений у коштах, і займався тільки цікавими з точки зору адвокатури справами. Але незабаром йому стало просто нудно, і він пішов працювати в міністерство фінансів Франції. Це принесло Шарлю Перро визнання при дворі Людовика IV.

Шарль Перро одружився в 1672 році на молодій красуні, яка була на 13 років молодша за нього. Дружина Шарля померла в 1678 році після народження дочки і трьох синів.

У 67 років Перро вирішив написати для своїх дітей декілька казок  із моральними повчаннями-віршиками. 

Першими він опублікував казки "Грізельда", "Кумедні бажання" та "Осляча шкіра". А 1697-го видав збірку "Казки матінки Гуски, або Оповідання та казки минулих часів із моральними повчаннями", до якого увійшли 7 перероблених народних казок ("Спляча красуня", "Червона Шапочка", "Синя Борода", "Кіт у чоботях", "Попелюшка" , «Хлопчик-мізинчик») і одна казка, складена самим Перро  («Ріке-Чубчик»)

Поступово вся Європа полюбила його героїв, а його казки ввійшли до золотого фонду дитячої літератури.

 16 травня 1703 року Шарль Перро пішов з життя. Йому було лише 75 років. Поховали його на паризькому кладовищі Сен Бонуа. Але доки читають його казки, живе пам'ять про нього.

На сюжети казок Перро створено опери «Попелюшка», «Замок герцога Синя Борода», балети «Спляча красуня», «Попелюшка», багато фільмів та мультфільмів.

Шановні наші читачики!

У фонді нашої бібліотки є всі казки Шарля Перро. Серед них нові сучасні українські видання з надзвичайно гарними ілюстраціями. 

Поспішайте до бібліотеки, щоб познайомитись з цими справжніми шедеврами!

 

 

               На любов він відповідав любов’ю:

           цікаві факти з життя     Джека Лондона.

Понад 200 романів, повістей, оповідань – і всі правдиві! Всі сповнені духом пригод, духом свободи, любов’ю до життя.  Така творча спадщина Джека Лондона.  І це все з його життя.

 Улюбленого мільйонами письменника могло й не бути… У далекому 1875 році в американській пресі здійнявся гучний скандал: вагітна коханка відомого астролога Вільяма Чейні, Флора Веллман, намагалася застрелитись через те, що він наполягав на аборті. Проте її спроба виявилася невдалою і 12 січня 1876 року народився Джон Чейні, відомий світові як Джек Лондон.

  Доки мати влаштовувала своє життя, маленького хлопчика доглядала Вірджинія Прентісс, колишня рабиня Флори, яка назавжди залишилась важливою людиною в житті Джека Лондона. Саме вона позичила 14-річному хлопцеві 300 доларів на придбання старої рибацької шхуни. До цього він вже встиг побувати продавцем газет, прибиральником в парку та робітником консервної фабрики. А з власною шхуною та ватагою таких самих підлітків став «устричним піратом» - ловив устриць і креветок та продавав ресторанам. За відважний характер його називали «королем піратів». У свої 14 він навіть мав дорослі стосунки – в нього була подруга, Меймі, «королева устричних піратів».

  Пізніше була служба в рибацькому патрулі, що якраз полював на браконьєрів,  а потів перше велике плавання - матросом промислової шхуни, яка полювала на котиків біля берегів Японії та у Беренговому морі. А потім знову джутова фабрика, робота прасувальником, кочегаром… Фактично, трудовий шлях Джека Лондона можна відслідкувати за його творами: «Оповідання рибацького патруля», «Морський вовк», «Тайфун у берегів Японії», «Мартін Іден», «Джон Ячмінне Зерно».

  Намагався отримати освіту, самостійно підготувався й вступив до університету, але через брак коштів вимушений був його покинути. У 1897 році піддався «золотій лихоманці» та вирушив на Аляску. Золота не знайшов, але знайшов щось значно більше – розмаїття образів та сюжетів для своїх майбутніх творів, які й принесли йому всесвітню славу. За рік Джек Лондон повернувся додому й засів за письменництво – писав по 15 годин на день. «Жага життя», «Діти Морозу», «Смок Белью», «Біле ікло», «Донька Снігів»…

Із славою прийшли й гроші – йому платили по 50 тисяч доларів за книжку, нереальні гроші за тих часів. Кажуть, що він був першим письменником, який заробив мільйон доларів власною творчістю. Та чи зробило це його щасливим?

  Джек Лондон  мав коротке, але яскраве й насичене життя, був авантюристом й хуліганом, мав слабкість до алкоголю, любив жінок. Взагалі вів розпусний спосіб життя. Про жінок казав, що ідеальна дружина має не заважати йому ходити «наліво» й народити йому сина. Одружений був двічі. Перший раз в 1900 році із Бессі Мадерн, нареченою свого загиблого приятеля, яка народила йому дві доньки, проте через нескінчені зради за кілька років спільного життя вони розлучились.

    В 1905 році письменник одружився вдруге із 34-річною Чарміан Кіттередж. Чарміан захоплювалась боксом і фехтуванням, обожнювала подорожувати, самостійно заробляла на життя й віддавала перевагу вільним стосункам з чоловіками. Джек Лондон відчув у ній рідну душу, називав її «жінка-товариш».

    Разом з Чарміан вони придбали ранчо в Каліфорнії, і всі свої гроші Лондон витрачав на розвиток сільського господарства. Ще з юності він  захопився соціалістичними ідеями й тепер мріяв створити сільськогосподарську комуну. Він оселив в будинку своїх товаришів по соціалістичній партії, годував «бродячих філософів». Та невдовзі це ідеалістичне життя скінчилося. В 1911 році у Лондонів народилася донька, хвора і слабка, яка померла за декілька днів. Він був вбитий горем. А ще, страждав від того, що в нього так і не народився син. Стосунки з дружиною погіршилися, а шанувальниці прямо вішалися на шию. Друзі називали його «сексуальним анархістом». Спроби створити «ідеальну ферму» обернулися багатотисячними боргами. У 1913 згорів його щойно побудований будинок, кажуть підпалив хтось з його бродяг. А ще творча криза. Пияцтво. Проблеми із здоров’ям (нирки).

   У листопаді 1916 у віці 41 рік Джек Лондон помер. Не розрахував дозу прописаного йому морфію. Найпоширенішою версією смерті письменника є самогубство.

Як не крути, а ніщо так не допоможе зрозуміти характер та світогляд письменника, як його твори. Читаємо .

 

               Чарівне слово «Дякую».

             

11 січня світова спільнота з ініціативи ООН та ЮНЕСКО відзначає день «слів вдячності». Звичайно, для кожної країни ці слова звучать по-різному, але їх суть від цього не змінюється: вони дозволяють символічно повернути людині зроблене нею добро.

В українській мові сьогодні вживається два «вдячних» слова – дякую та спасибі. Вони мають різне походження. Більш прозорим для нас є походження і значення слова «спасибі». Два слов’янських слова «спаси боже» в процесі використання злились у цілісність. Сталося це порівняно недавно, у писемних пам’ятках це слово вживається десь з XVI століття поріч із старослов’янським «благодарствую».

Слово «дякую» має набагато складнішу історію. Перш за все, ареал розповсюдження слів із цим коренем надзвичайно широкий – він охоплює майже усі германські мови (німецька «danke», голландська «dank», англійська «thank», скандинавські «tak», «takk»), усю групу західнослов’янських мов (чеська «děkuji», польська «dziękuję», словацька «ďakujem»), а також вживається у білоруській «дзякуй» та українській мовах.

Неважливо, яке з цих слів оберете саме ви. Сказані від щирого серця будь-якою мовою ці слова допомагають нам стати ближчими один до одного, передають енергію добра і світла від однієї людини до іншої.В бібліотеці є чимало книг про гречність, чемність, вихованість, та сьогодні хочеться згадати оповідання Василя Сухомлинського "Навіщо дякувати", яке вчить цій життєвій мудрості.#Читаємодякуючи

 КНИГИ –ЮВІЛЯРИ У НАШІЙ БІБЛІОТЕЦІ.

                                    (ОНЛАЙН ОГЛЯД)

 

«Книги, як і люди, мають свою долю, свою історію, вони народжуються, та не вмирають…»

 

-50 років від публікації повісті Г.Троєпольського «Білий Бім Чорне вухо».

На жаль, не всі людські створіння

Не зраджувати мають вміння

Про друзів двох-людину й пса

Історія ця непроста…

                            

 

-130 років від публукації книги А.Конан-Дойла «Пригоди Шерлоха Холмса», яка започаткувала серію повістей і оповідань про Шерлока Холмса.

Будь-який злочин легко розкриє.

Чим справа складніша, тим міцніше азарт!

Метод дедукції вжити уміє

Детектив він найкращий, і це вам не жарт!

                             

-140 років від написання Марком Твеном роману-казки «Принц та жебрак»

Їх доля переплутала місцями.

Невипадково, а з шляхетною метою.

І кожен іншого пройшов стежками,

Щоб керуватись думкою одною

Про свій народ, про рідну сторону.

Повідаємо казку вам одну…

-150 років від дня публікації повісті-казки Л. Керрола «Аліса у Задзеркаллі»

Їй доведеться в часі мандрувати,

Щоб дивний задзеркальний світ пізнати.

Зустріти Труляля і Траляля,

Пізнати в королеві кошеня!

             

-190 років від закінчення написання В.Гюго роману «Собор Паризької Богоматері»

Горбун Квазімодо зітхає до рання.

Горб давить на плечі, на серце-кохання!

Яка ж недосяжна, як в небі зоря,

Граційна й легка Есмеральда твоя!

                     

 

-190 років від публікації книги повістей М.Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»

Щоб черевички любій принести,

Вакула мусить мандрувати на чорті!

Де є любов-немає перешкод.

Про це за  повістю пізнав народ.

 

                           

-300 років від закінчення написання Д.Дефо роману «Робінзон Крузо»

28 років на острові жив.

Саджав рис, ячмінь, та кіз приручив.

Обличчя не втратив своє він людське.

В романі скоріше дізнайтесь про це!

 

295 років - "Подорож у деякі віддалені країни світу Лемюеля Гуллівера" (1726) Джонатана Свіфта  .

   Подорож у деякі віддалені країни світу Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів.У книзі Свіфта чотири частини; його герой здійснює чотири подорожі, загальна тривалість яких в часі становить шістнадцять років і сім місяців. Виїжджаючи, точніше, відпливаючи щоразу з цілком конкретного, реально існуючого на будь-якій карті портового міста, він несподівано потрапляє в якісь дивовижні країни.

        

                   230 років - "Пригоди барона Мюнхгаузена" (1791) Рудольфа Еріха Распе.  

До уваги читачів пропонується найбільш повна версія пригод дотепного вигадника і кмітливого мисливця, — барона Мюнхаузена. Отож приготуйтеся дізнатися з перших вуст про численні пригоди та мандрівки у різні краї хвацького барона.

175 років - "Граф Монте-Крісто" (1846) Олександра Дюма.

Роман розповідає історію юнака Едмона Дантеса, несправедливо звинуваченого й запротореного у в'язницю в замку Іф, де він провів 14 років. Дантесу щастить неймовірним чином утекти й відшукати скарб, про який йому розповів інший в'язень. Маючи кошти, Дантес відшукує своїх кривдників, які на той час уже зробили кар'єру й займають високе становище в суспільстві, й руйнує їхнє життя, але врешті-решт, після вчиненої помсти, залишається з пусткою в душі.

145 років - "Пригоди Тома Сойєра" (1876) Марка Твена.

Том Соєр — заповзятий, грайливий хлопчисько, справжній хвалько, обожнює красуватися перед іншими хлопцями.

50 років - Трилогія про Незнайку (1971) Миколи Миколайовича Носова.

Головний герой, Незнайко — типовий непосида, хвалько й фантазер через свою невгамовну енергію й цікавість постійно потрапляє в безглузді ситуації, з яких його (знову ж, за законом жанру!) виручають всі друзі.

У нашій бібліотеці на Вас чекають інші книги - ювіляри. Які? Заходьте до бібліотеки після 24 січня  або замовляйте через онлайн .

700 років - "Божественна комедія" (1321) Данте Аліг'єрі
420 років - "Гамлет" (1601) Вільяма Шекспіра
205 років - "Лускунчик та мишачий король" (1816) Ернста Теодора Амадей Гофмана
195 років - Перший російський переклад казок братів Грімм (1826)
190 років - "Про царя Салтана, про сина його славного й могутнього богатиря князя Гвідона Салтановича та про прекрасну царівну Лебедицю" (1831) Олександра Сергійовича Пушкіна
190 років - "Казка про попа і працівника його Балду" (1831) Олександра Сергійовича Пушкіна
190 років - "Червоне і чорне" (1831) Стендаля
185 років - "Капітанська дочка" (1836) Олександра Сергійовича Пушкіна
185 років - "Ревізор" (1836) Миколи Васильовича Гоголя
170 років - "Мобі Дік, або Білий Кит" (1851) Германа Мелвілла
165 років - "Коник-Горбоконик" (1856) Петра Павловича Єршова
155 років - "Злочин і кара" (1866) Федора Михайловича Достоєвського
140 років - "Пригоди Піноккіо: історія дерев'яної ляльки" (1881) Карла Коллоді
130 років - "Портрет Доріана Грея" (1891) Оскара Уайльда (Вайлда)
125 років - "Чайка" (1896) Антона Павловича Чехова
120 років - "Собака Баскервілів" (1901) Артура Конан-Дойла
115 років - "Біле ікло" (1906) Джека Лондона
110 років - "Лісова пісня" (1911) Лесі Українки
110 років - "Гранатовий браслет" (1911) Олександра Івановича Купріна
100 років - "Червоні вітрила" (1921) Олександра Гріна
95 років - "Вінні-Пух і всі, всі, всі ... " (1926) Алана Мілна
95 років - "Федорине горе", "Диво-дерево", "Плутанина", "Телефон" (1926) Корнія Івановича Чуковського
90 років - "Нічний політ" (1931) Антуана де Сент-Екзюпері
90 років - "Золоте теля" (1931) Іллі Ільфа і Євгена Петрова
85 років - "Іграшки" (1936) Агнії Львівни Барто
85 років – "Віднесені вітром" (1936) Маргарет Мітчелл
75 років – "Знаменитий детектив Калле Блюмквіст" (1946) Астрід Ліндгрен
70 років - "Пригоди Чиполліно" (1951) Джанні Родарі
70 років - "Вітя Малєєв в школі і вдома" (1951) Миколи Миколайовича Носова
70 років - "Над прірвою в житі" (1951) Джерома Девіда Селінджера
65 років - "Моя сім'я та інші звірі" (1956) Джеральда Даррелла
65 років - "Расмус-волоцюга" (1956) Астрід Ліндгрен
55 років - "Майстер і Маргарита" (1966) Михайла Опанасовича Булгакова
55 років - "Маленький привид" (1966) О. Пройслер
40 років – "Роні, дочка розбійника" (1981) Астрід Ліндгрен
10 років - "Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту" (2011) Марини Степанівни Павленко1