Літературно – краєзнавча розвідка : « Незагублена українська людина» ( Анна – Марія Голод).

 

16 січня 105 років від дня народження Анни – Марії Миколаївни Голод ( 1918 – 2003). Автор  поетичних збірок « Чотири пори року. Поезії 1972 – 1976)» ( Мюнхен – Нью –Йорк , 1978), « Стрімка моя вулиця» ( 1988) та збірки оповідань « Янголи у наймах. Старосвітські легенди» ( 1995) за мотивами галицьких легенд. За збірку прозових творів « Люстра пана Севастьяна» ( Київ, 1998)  у 1999 році стала лауреатом  Літературної премії імені Лесі Українки. Серед її оповідань, зокрема, « Як Михайло з духами розмовляв»  про свого вуйка о.Михайла Туркевича  пароха с. Поникви ( деякі джерела пишуть, що Пониковиці).

Пані Голод відома українська поетеса, прозаїк, сатирик та літературознавець. Народилася у Львові в родині священика УГКЦ. Пізніше її сім’я переїхала до Рогатина. Після смерті батька, Марія-Анна Голод закінчила у Львові гімназію Сестер Василіянок та торгівельні курси, після чого працювала в банку. Після Другої світової війни Анна – Марія  разом з чоловіком та дітьми переїхала до Едмонтону, а пізніше в Торонто. Там вона почала студіювати історії мистецтва та антропологію в Торонтському університеті. Перше, що зауважуєш, читаючи спогади  - мінімум політичного контексту. Проте, текст насичений детальним описом різних сфер життя мешканців маленьких містечок міжвоєнної Галичини, а пізніше - Львова та воєнного Кракова. Зокрема, в книзі спогадів привідкривається завіса над такими аспектами життя як водопостачання , тонкощі ведення сільського господарства та торгівлі в маленьких містечках, національна кухня, хвороби, шлюбні церемонії  та ін. Напрочуд цікавим є опис стратегій отримання посад греко-католицькими священниками наприкінці існування Австро-Угорської імперії, адже кожне таке призначення впливало на «перерозподіл сфер вапливу» в конкретному містечку.

Михайло Туркевич – герой оповідання своєї племінниці  Марії - Анни Голод « Як Михайло з духами  розмовляв» в якому авторка стверджувала , що  він володів даром ясновидіння, спілкувався з душами померлих.

Туркевич Михайло Миколайович (1877 –1957) – український галицький релігійний діяч греко-католицький священник. Парох села Пониква( 1909- 1944) Підкамінський декан УГКЦ. Висвячений на священника в 1900 році. Працював на парафіях в селах  Тисів (1900 -1903, приватний працівник), Сухоріччя( парох,1903-1909)та Пониква –з 1909 року, у 1924 –  1925 роках душпастирював також в селі Суходолах. З 1921 року був деканом Підкамінського деканату.

Помер у с.Пониковиця, де й похований.

 

Інформ – дайджест : « Кіборги.Донецьк.Аеропорт.

 

Ця війна змінила багатьох

Ця війна змінила  Україну.

Кіборги. Донецьк. Аеропорт

Що перетворився на руїну.

16 січня в Україні вшановують пам’ять українських захисників Донецького аеропорту – «кіборгів».

Вісім років тому наші захисники довели, що українські люди міцніші за бетон.

Героїчна оборона Донецького аеропорту, яка стала символом незламності та мужності українських військових, тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року.

242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли навалі російсько-окупаційних військ та проросійським бойовикам, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі.

За офіційними даними, захищаючи Донецький аеропорт загинули понад 200 військових.

«У пеклі не можна бути героєм, і від тебе цього не вимагають, але інколи так виходить…», – казав один із американських спецназівців у культовому фільмі Рідлі Скотта «Чорний яструб». Наші «кіборги» знають цю істину не з кіно.

 

 

Казкотерапія: " Мандри казковими шляхами Шарля Перро"

 

 Казка – це цілий світ для маленьких читачів. Вона завжди була чарівним провідником мудрості та добра, допомагала кожній дитині вірити у дива і ставати справжніми героями у світі фантазій.

       А чи знаєте ви, хто написав першу дитячу книжку? Це був всесвітньовідомий французький письменник Шарль Перро. Так, так, саме він! Ви тільки собі уявіть, що до нього ніхто раніше не писав для дітей.

       Народився письменник у Парижі 12 січня 1628 році, був молодшим сином у великій сім’ї. Спочатку він писав вірші, оди, поеми, але про це мало хто вже пам’ятає. Видатний казкар і уявити собі не міг, що прославиться саме завдяки казкам.

       326 років тому (1697 р.) на світ з’явилася збірка «Казки матінки моєї Гуски» Шарля Перро. До неї увійшли сім творів, які зараз знає кожна людина віком від трьох років. «Казки матінки моєї Гуски» дуже швидко здобули популярність. Найулюбленішими для дітей стали: «Червона Шапочка», «Хлопчик-Мізинчик», «Попелюшка» і «Кіт у чоботях».

       Чи міг подумати Шарль Перро, що його ім’я прославлять не трактати та поеми, а книжечка казок, яку з великим задоволенням читатимуть на ніч своїм дітям дорослі. Казкар навіть не міг уявити, що рік у рік його збірка буде перевидаватися і радувати не лише паризьких городян. Із часом казки Шарля Перро почали перекладати багатьма мовами світу, щоб приносити радість дітям із різних куточках землі. Казки письменника вчать бути добрими, остерігатися зла та, як і колись, торкаються кожного дитячого серденька.

Перро відомий більшості сучасників як казкар, тим часом, він був маститим поетом свого часу, академіком Французької академії, автором знаменитих наукових праць. Його знали як публіциста, сановника і академіка. Він був адвокатом, першим прикажчиком міністра фінансів Франції Кольбера.

Проте всесвітню популярність і пам'ять нащадків принесли йому саме чудові казки «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Синя Борода». Літературна діяльність Шарля припала на той час, коли у вищому світі з'явилася мода на казки. Казки стали одним з улюблених захоплень світського суспільства. Хтось вважав за краще слухати філософські казки, інші віддавали данину старовинним казкам, що дійшли в переказі няньок і бабусь. Літератори активно відгукнулися на модні тенденції світла, стали записувати й обробляти знайомі з дитинства сюжети. Так усна казкова традиція почала переходити в письмову.

Перро спочатку не наважувався публікувати казки під своїм ім'ям, і підписував їх ім'ям свого вісімнадцятирічного сина, П.Дарманкура — їм рухало побоювання, що написання казок буде сприйнято в суспільстві як заняття несерйозне і легковажне, неналежне авторитету серйозного          літератора.

В основі казок Перро лежали відомі фольклорні сюжети, які він виклав із властивим йому талантом і гумором. Фактично Перро ввів народну казку в систему жанрів «високої» літератури. Але це не все: мабуть, Перро можна вважати родоначальником дитячої світової літератури

Шарль Перро помер 16 травня 1703 року.

 

Book -акція:" Запропонуй подрузі (другові) книгу".

Людина  може  жити  й  не  тужити,

Коли  умітиме  по  справжньому  дружити.

Бо  друг  в  житті  –  це  вам  не  просто  так,

А  це,  напевно,  що  від  Бога  знак.

Bibiопроменад:"Час проведений з користю".

Зимові канікули - це читання улюблених книжок, години розваг та відпочинку, справжня круговерть неймовірних подій та затишна атмосфера.

 Патріотичний флешмоб до 125 річниці від дня народження Володимира Сосюри.

Володимир Сосюра – митець надзвичайно складної і суперечливої долі. Він є визнаним класиком української поезії.

Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

 

                                           #Моя_Україна_забула_сміятись

                                          Патріотичний флешмоб до 85 річниці від

                                       дня народження Василя Стуса.

                         10 фактів із життя Василя Стуса

 

1.      Народився Василь Стус 6 січня 1938 року в селянській родині й був четвертою дитиною в сім’ї. Згодом поступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно (нині – Донецьк), який закінчив з червоним дипломом.

2.      Василь Стус вчителював. Викладав українську мову й літературу. Проте, це не єдине поле діяльності дисидента – був підземним плитовим в шахті “Октябрська”, літературним редактором газети “Социалистический Донбасс” (1963 рік) також заробляв на життя, працюючи у Центральному державному історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро. З 1966—72 — старший інженер у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР.

3.      Під час служби в армії відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке й переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено.

4.      Зрештою вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Тараса Шевченка у Києві із спеціальності “Теорія літератури”. За час перебування в аспірантурі підготував і здав до видавництва першу збірку творів “Круговерть”, написав низку літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів із Ґете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.

5.      На прем’єрі фільму “Тіні забутих предків” 4 вересня 1965 року Василь Стус піднявся з місця й крикнув: “Хто проти арештів невинних людей — встаньте!”. Після цього довелося розстатися з аспірантурою і першу свою книгу “Зимові дерева” опублікувати за кордоном. І тут почалося — арешти, попередження.

6.      З моменту виступу у кінотеатрі за ним й слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він й знайшов свою кохану. 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.

7.      Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів “Круговерть” відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — “Зимові дерева”. Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета “Веселий цвинтар” потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.

8.      12 січня 1972 року — перший арешт; впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку “Час творчості”. На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив його в “антирадянській агітації й пропаганді” та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. По закінченню строку, поета вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: “…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…”. У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

9.      1978 року поета прийнято до PEN-клубу.

10.  Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням співв’язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.

26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

За свої недовгі 47 років життя борець за Україну виніс багато випробувань. Своєю мудрістю в листах з тюрми поет ділився з сином Дмитром.