середа, 23 червня 2021 р.

              Історичне досьє: 

"Розстріляні у тюрмах Західної України".

80 річниця масових розстрілів НКВД в Західній Україні.

Масові злодіяння двох великих злочинних режимів європейської історії ХХ століття – націонал-соціалістичної Німеччини і сталінського Радянського Союзу – влітку 1941 року в західних областях Радянського Союзу були настільки тісно переплетені між собою, як, мабуть, у жодному іншому регіоні й у жоден інший час. Особливою мірою це стосується Західної України. У перші дні після нападу Німеччини на СРСР радянське НКВД у цьому регіоні вбило кілька тисяч в’язнів, аби не допустити, щоб їх звільнили німці

Львів був місцем, у якому відбулось не лише найбільше вбивство в’язнів в останні дні червня 1941 року, три в’язниці, у яких знайшли тіла загиблих по окупації міста німецькіми військами 30 червня, стали центрами погрому.



Фактографічні помилки існують також у експозиції суперечливого Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (далі – Музею “Тюрма на Лонцького'), відкритого в одному з місць масових убивств у Львові, яке пізніше стало також одним із центральних місць погромів. У центрі експозиції перебувають радянські масові вбивства, подальші насильницькі акти початкової фази німецької окупації . Музей «Тюрма на Лонцького» не лише подає дуже обмежену суто українськими аспектами (насамперед діяльністю ОУН) історію складного минулого цього місця (за що музей уже неодноразово зазнавав критики . Крім того, експозиція музею містить фундаментальні помилки у представленні тих подій, які її центральним об’єктом, а саме – радянських


убивств в’язнів.


Основна помилка полягає в тому, що насправді радянською «в’язницею №1», у якій перебувало найбільше число в’язнів і в якій також налічується найбільша кількість жертв радянських масових убивств, була не тюрма на вулиці Лонцького (як це подано в екпозиції), а «Бриґідки» – тюрма на вулиці Казимирівській, 24 (нині вул. Городоцька). У тюрмі на Лонцького теж вбивали в’язнів, але їхня кількість, як буде детальніше показано далі, була значно меншою. Наступна помилка полягає в тому, що у Львові існувало не три, а чотири великі тюрми, в яких більшу частину в’язнів було знищено в останні дні червня 1941 року.

 

Львівські тюрми і радянські масові вбивства

Лише від початку 1990 років з’явилася можливість досліджувати масові злочини кінця червня 1941 із залученням радянських джерел. Дослідники зосередились тут насамперед на публікації документів, однак дотепер події не були по-справжньому поглиблено проаналізовані. Списки з прізвищами розстріляних в’язнів львівських тюрем, хоч і неповні, вперше були опубліковані у1997-1998 роках.

Всі радянські документи, які дотепер використовувались у дослідженнях масових убивств у Львові, були документами Тюремного управління НКВД УРСР або відповідно підпорядкованого йому Тюремного відділення УНКВД Львівської області . Різні документи свідчать, що тюрма № 3 була розташована в Золочеві. Інші три тюрми знаходились у Львові. Автори експозиції Музею «Тюрма на Лонцького» – без будь-якого пояснення розподіляють нумерацію тюрем таким чином:

Тюрма № 1 – Бриґідки (вул. Казимирівська, 24)
Тюрма № 2 – вул. Замарстинівська, 7
Тюрма № 3 – Золочів
Тюрма № 4 – «Малі Бриґідки» (вул. Казимирівська, 34 / вул. Яховича)



Центральна частина Львова з чотирма тюрмами
(фрагмент мапи, укладеної штабом Польської 9-ї армії, 1939) 



Тюрма на вулиці Лонцького теж була однією з тюрем, які згадуються в радянських документах.

Про тюрму між вулицями Казимирівською, 34 і вулицею Яховича здебільшого не згадують це «Малі Бриґідки» , місце радянських масових убивств , німці не відкривали цю тюрму 30 червня і 1 липня. Звідти не були вивезені трупи, німці тримали цю тюрму закритою, оскільки насамперед планували вивезти трупи з сусідніх Бриґідок]. Однак з огляду на літню спеку й інтенсивні процеси розкладання мертвих тіл 2 чи 3 липня ексгумацію було перервано й у інших тюрмах, а відновлено лише у лютому-березні 1942 року. З тюрми трупи були вивезені лише в цей час.

Є ряд інших аргументів за те, що тюрмою № 1 була тюрма Бриґідки. Так тюрма № 1 була однозначно найбільшою львівською тюрмою. За одним з радянських звітів про наповненість тюрем 10 червня 1941 року тут перебувало 3 638 в’язнів (при офіційному ліміті місткості 1500). У тюрмі № 2 в цей час перебував 801 в’язень (при офіційному ліміті 270), а в тюрмі № 4 – 706 в’язнів (при ліміті 300) . Радянські документи щодо кількості в’язнів у тюрмі на Лонцького відсутні. Однак їхнє число мало б становити 300-400 осіб, як показують наведені нижче спогади колишніх в’язнів і дані про кількість жертв радянських масових убивств.
Уже сам розмір будівлі тюрми вказує на те, що тюрма № 1 вула Бриґідки. Практично неможливо собі уявити, щоб у тюремній будівлі по вулиці Лонцького було розміщено понад 3 600 в’язнів.

Крім того, дві події, про які повідомляють вцілілі в’язні тюрми Бриґідки, а радянські документи згадують про них у зв’язку з тюрмою № 1, доводять, що Бриґідки є саме цією тюрмою. Так колишні в’язні розповідають, що рано вранці 24 червня з тюрми Бриґідки вдалося втекти більшій кількості ув’язнених, після того, як вночі відійшли вартові. Повернувшись назад за декілька годин, вартові заганяли в’язнів назад у камери із застосуванням вогнепальної зброї . Радянські документи свідчать, що ця подія відбулася у тюрмі № 1. У них зазначено, що втекти вдалося від 220 до 362 в’язням .

Кількість убитих в’язнів: радянські джерела

Щодо загального числа жертв радянської бійні у Львові існують різні припущення. Як уже зазначено, за датованими 10 червнем 1941 року радянськими списками, у трьох львівських в’язницях, які підпорядковувались Тюремному управлінню НКВД, загалом перебувало 5 145 в’язнів (з них 3 638 – у Бриґідках, 801 – у тюрмі по вулиці Замарстинівській, 706 – у «Малих Бриґідках»). Після 22 червня було заарештовано ще багатьох інших осіб, які на тлі німецького нападу видавались радянській владі небезпечними.

Датований 5 липня 1941 року звіт керівника Тюремного управління НКВД Української РСР Філіппова свідчить, що у Львівській області розстріляно 2 464 в’язнів.

Але до тюрем Львівської області належала також і тюрма у Золочеві. На відміну від львівських тюрем, у Золочеві на початку липня 1941 всі тіла з двох масових поховань на території тамтешньої тюрми були ексгумовані. При цьому було нараховано 649 .Згідно з радянськими документами у трьох підпорядкованих Тюремному управлінню НКВД тюрмах у Львові мало би бути вбито 1 815 в’язнів, якщо справді всі знайдені у масових похованнях у Золочеві тіла були включені в загальну кількість 2 867.

Кількість жертв для Львова приблизно від 2 100 до 2 500 осіб.

Існують свідчення, що в тюрмі Бриґідки відбувалися розстріли і до 24 червня. За винятком тюрми по вул. Лонцького, у якій майже всі в’язні були вбиті ще в ніч з 23 на 24 червня перед короткочасним відходом вартових з тюрми, переважна більшість розстрілів, зокрема й у Бриґідках – за свідченнями вцілілих в’язнів, – відбувались щойно у ніч з 25 на 26 червня і пізніше.

Ексгумація тіл загиблих



У подальшому буде зроблено спробу точніше визначити кількість жертв радянських масових убивств і їхній розподіл по в’язницях за допомогою почасти нових джерел щодо ексгумації трупів у липні 1941 і у проміжку від кінця січня до кінця березня 1942.

Штабний лікар німецької Польової комендатури 603 Ґеорґ Зельтцер був одним із перших, хто побував у львівських тюрмах після входу німців у місто у другій половині дня 30 червня 1941 року. Протягом наступних днів він організовував ексгумацію трупів, позаяк німці побоювалися, що через них можуть розпочатися хвороби. 6 липня 1941 року Зельтцер дав свідчення в рамках розслідування, що його проводив військовий суддя головного командування 17-ї армії з приводу радянських масових убивств у Львові. Він розповів не лише про свої спостереження в тюрмах 30 червня і 1 липня 1941 року, але й назвав число трупів, ексгумованих у різних тюрмах, а саме: 423 – у Бриґідках і 156 – у тюрмі на Лонцького. Щодо тюрми на Замарстинівській Зельтцер висловився не так точно, засвідчивши, що було ексгумовано «понад 460 трупів». Таким чином, за показами Зельтцера, у перші дні липня загалом було знайдено і поховано понад 1 039 тіл.

 У жодній з тюрем ексгумація не була завершена в липні 1941 року. Підвали тюрми Бриґідки, тюрми на Лонцького і тюрми на Замарстинівській були замуровані, оскільки через значне розкладання тіла вже годі було ідентифікувати, а ексгумація у літню спеку ставала неможливою .

Тіла, що залишились у тюрмах, були ексгумовані між кінцем січня і кінцем березня 1942 року і поховані у братських могилах на цвинтарях міста, поховали 1 649 тіл загиблих в’язнів.

 

 Загальна кількість жертв знаходиться між числом 2752  і 2 358 . 



Немає коментарів:

Дописати коментар