19 березня святкує свій 93 день народження українська поетеса, письменниця, громадська діячка Ліна Костенко.
Вірші поетеси наповнені філософською наснагою роздумів про роль мистецтва, відповідальністю митця перед часом, своєю совістю. Костенко засуджує нещирість, пристосуванство й, безумовно, возвеличує народ, Вітчизну, кохання.
Видала українською мовою поетичні книжки "Проміння землі" (1957), "Вітрила" (1958), "Мандрівки серця" (1961), "Над берегами вічної ріки" (1977), "Маруся Чурай" (1979), "Неповторність" (1980), "Сад нетанучих скульптур" (1987), "Вибране" (1989), а також збірку віршів для дітей "Бузиновий цар" (1987). Працювала і в галузі кінодраматургії.
За історичний роман у віршах "Маруся Чурай" і книжку поезій "Неповторність" Ліна Костенко відзначена Державною премією Української РСР ім. Т. Г. Шевченка (1987).
Незабутнє враження справляють її поезії "Пастораль XX сторіччя", "Доля", "Ліс", "Біла симфонія", "Балада моїх ночей", "Давидові псалми" тощо.
У поезії "Заворожи мене, волхве!" поетесу зацікавило питання, "що писав би Шевченко в 33-37 роках?". Звичайно, що поетеса не піддає сумніву стійкість Шевченка, його моральний дух. Тому, на її думку, "побувавши на Косаралі, побував би ще й на Соловках". У поезії авторка йде за ходом історії.
Історичний роман "Берестечко" творився на різних етапах протистояння України та її боротьби за незалежність - від середини 1960-х. циклічність своїх проблем. Але драма поразки стає філософією відродженя, катарсисом, повстанням з руїни людини і народу. Перемога над поразкою - основний філософський і психологічний код цього твору. Суверенність держави народжується з вистражданої індивідуальної свободи і зрілої людської волі.
Книжки Ліни Василівни Костенко повертають нам віру в слово і навчають
бути вірним своєму таланту і покликанню за будь-яких обставин.
Це гарний привід ще раз звернутися до творчості Ліни Василівна.
Немає коментарів:
Дописати коментар