Презентація книги:

«Неллі Топська.
Батько українського театру. Марко Кропивницький».

В анотації до книги сказано: «Видання адресоване дітям середнього та старшого шкільного віку, а також усім, хто кохається в українському мистецтві». Це дуже правильно, бо героєм розповіді є великий майстер театру Марко Лукич Кропивницький, а про таких людей повинні знати всі українці. Книга вважається художньою, але вона нагадує і наукову монографію, бо в ній дійство переплітається з характеристикою героїв, а також висновки підкріплюються цитатами. Книга написана жваво, цікаво, гарною українською мовою, вражає достовірністю і в той же час простотою. Перед читачем постає могутня особистість, визначний майстер театрального мистецтва. Грав на сцені актор Кропивницький, розробляв майбутні вистави режисер Кропивницький, малював ескізи оформлення художник Кропивницький, писав вірші і слова до пісень поет Кропивницький, творив музику композитор Кропивницький, писав п’єси драматург Кропивницький. «Як драматург він написав більше сорока творів, які сьогодні складають золотий фонд української літератури. Більше ста років не сходять зі сцени його драми і комедії, серед яких найвідоміші: «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Пошились у дурні» та багато інших». Основна заслуга Марка Кропивницького перед українською нацією в тому, що він створив перший український професійний театр і пробудив в українцях потужний національний дух. «Його по праву шанобливо називають батьком українського театру». Українська трупа відображала на сцені сучасне село, побут, звичаї, деталі костюмів, інтер’єри селянських хат, відтворювала пейзажі рідного народу, того краю, який Марко Лукич хотів представити, оспівати, возвеличити.
У 1982 році ЮНЕСКО визнало саме групу Кропивницького першою професійною трупою в Україні. А початок створення українського професійного театру вважається 27 жовтня 1882 року – саме тоді була поставлена «Наталка Полтавка» в Єлисаветграді.
Неллі Топська закінчує свою книгу віршем Максима Рильського:
…Артист, художник з голови до ніг,
Він сміхом потрясав притихлу залу,
Скорботою будив юрбу опалу
І слово, як алмаз, беріг.
Блажен народ, що мав такого сина,
Там, де його терниста путь ішла,
з нових квіток і колосків звила
Вінець йому безсмертний рідна Україна.