Всесвітній день письменника.

"Ті,що читають книги,завжди будуть керувати тими,хто дивиться телевізор".

Жанлис Ф.

Відео-огляд літератури:"Читаємо сучасних авторів".

Любомир (Любко) Мирославович Дереш (10 серпня 1984) — український письменник. Народився у місті Пустомити Львівської області, закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету. 

В 15 років Любко Дереш написав свій перший роман — «Культ», а виданий він був, коли автору виповнилося вісімнадцять. Книга молодого письменника відразу ж викликала неабияку хвилю пристрасних дебатів у молодіжних кав’ярнях і модних редакціях, роман був перекладений на кілька іноземних мов, а автора зробив зіркою міжнародних книжкових ярмарків. 

Згодом вийшли романи Дереша, які стали національними бестселерами («Поклоніння ящірці», «Архе», «Намір!», «Трохи пітьми», «Голова Якова»). А самого Дереша визнали лідером нового літературного покоління і молодіжним кумиром. Права на видання його книжок придбали провідні видавництва Європи. 

Своє творче кредо письменник формулює так: «Мене цікавить посилення свідомості людини. Починаючи від книжки «Архе», мої наступні книжки націлені пробуджувати в людині усвідомлення — усвідомлення себе, усвідомлення світу, усвідомлення автоматизмів у собі. Домагаюся цього різними стилістичними, сюжетними ходами, формальними прийомами, метафорами... Саме це я вважаю своїм надзавданням».

Андрій Кокотюха — український письменник, сценарист та журналіст. Народився 17 листопада 1970 року в місті Ніжині, в родині зварювальника і медичної сестри. Перший художній твір написав у 7 років. Хоча, власне, художні якості цього твору досі ніхто не оцінював. До 12 років читав і писав лише казки.

Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету ім Т. Шевченка.

Перше оповідання опубліковав у 1987 році. У 1991 році написав кримінальну повість «Шлюбні ігрища жаб», яка отримала у 1995 році нагороду видавництва «Смолоскип». У 1996 році повість вийшла окремою книжкою і стала називатися «романом». Цей роман отримав позитивну оцінку від батьків та друзів автора і широкий негативний розголос у пресі. Завдяки цьому Кокотюха став одним з відомих сучасних письменників.

З 1994 до 1998 року Кокотюха працював пакувальником книжок. У цей період він організував більше ста «гастролей» молодих українських письменників у сімнадцяти регіонах України. У 1998 році звільнився і став працювати журналістом.

Андрій Кокотюха пише російською та українською мовами. За однією з його журналістських публікацій на студії ім. О. Довженка зняли фільм під назвою «Тупик». Також були екранізовані його детективні романи «Темна вода», «Легенда про Безголового», трилер «Повзе змія». Написав сценарії для кількох документальних фільмів з циклу «Кримінальні історії» на каналі ISTV. За окрему плату писав «жіночі» оповідання. Автор постійно співпрацює з найбільш популярними українськими газетами, журналами і телеканалами. Твори Кокотюхи неодноразово були відзначені нагородами. У 2012 році став «Золотим письменником України».

Капранов Віталій Віталійович 
Капранов Дмитро Віталійович 
письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі
народилися 24 липня 1967 року у місті Дубоссари(Молдова) у сім’ї лікарів. Дитинство провели на Миколаївщині – в Очакові,звідки родом батьки. Української мови в школі не вивчали.    

Брати Капранови написали і видали такі книги: фантастичний роман «Кобзар 2000»(2001), магічний детектив «Приворотне зілля» (2004); роман «Розмір має значення» (2006); книгу статей «Закон Братів Капранових» (2007); збіркуоповідань для дітей «Зоряний вуйко» (2009); роман «Кобзар 2000 + Нові розділи +Найновіші розділи» (2010); роман «Щоденник моєї секретарки» (2011); книгу«Мальована історія Незалежної України» (2013); збірку оповідань «Веселих свят!»(2014); роман «Забудь – річка» (2016). 

Анжелі́ка Микола́ївна Рудни́цька (нар. 11 червня, м. Рівне) — українська співачка, телеведуча, художниця, науковець, письменниця, громадська діячка, волонтер, президент мистецької агенції «Територія А», президент Фонду відродження культурного середовища Києва, член Громадського фонду Святого Андрія Первозванного, заслужена артистка України, член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки художників України, член Наглядової ради Національного музею літератури, голова Наглядової ради Національного конкурсу «Благодійна Україна». З 2017 року — радник Міністра культури України. Засновниця Мистецької агенції «Територія А» з 1994 року. Ініціаторка мистецьких відзнак «Територія А» (у галузі кліпмейкерства); премії «Українська хвиля»; сезонного фестивалю «ЕтноЗима», «ЕтноВесна», «ЕтноЛіто», «ЕтноОсінь»; програми збору книг для бібліотек прифронтової зони «Територія Книги» (2014 рік); акцій «Ангели пам‘яті» (2014 рік); «Свічка пам‘яті» (2016 рік), серії проєктів «Територія Різдва».

Дарія-Віра Рихтицька (1928-2017)

Народилася 19 серпня 1928 року в м. Рожнятові тепер. Івано-Франківської обл., у 1944 р. емігрувала до Баварії. Закінчила гімназію у м. Регенсбург, вийшла заміж за Любомира Рихтицького (псевдонім – Любомирський). Закінчила Вищі педагогічні курси в Детройті (США), працювала педагогом. Друкувалася в журналах „Шлях перемоги” (Німеччина), „Свобода” (США). Член Національної Спілки письменників України (1996).

Української поетеси та педагога, члена НСПУ, авторки збірок поезій „Шовкова косиця” (1992), „Крижаний цвіт”(1995)," Кольори вітру"( 1998) . Померла 26 травня 2017 року в містечку Стерлинг-Хайтс, штат Мічіган, США. Похована на місцевому кладовищі.

                                   Роздобудько Ірен

Письменниця, журналістка, сценаристка. Народилася 3 листопада 1962 року в Донецьку. За освітою – журналістка. До того, як стати відомою і популярною в Україні авторкою, працювала телеграфісткою, дикторкою радіогазети, журналісткою в різних періодичних виданнях, на радіо, в ресторані, цирку тощо.

Когут Людмила Сергіївна

Сучасна українська письменниця.

Народилася 25 липня 1954 у – м. Львові. Економіст за фахом, отримала освіту у Львіському політехнічному інституті.  У 2007 році випробовує себе як літератор і видає книгу оповідань «Мудрі жінки». В кожному оповіданні вияв глибоких почуттів, розуміння жіночої психології і найголовніше — віра в себе, в добро, в життя, в оптимізм.

Письменниця надає перевагу написанню романів і повістей.У всіх творах захоплива розповідь про кохання і хитросплетіння людських стосунків, про чарівні витівки веселої фантазерки долі, часом щедрої на подарунки, а інколи подібної на злющу даму, цілком позбавлену доброти і почуття гумору. Разом з її героями ви поринете в цікаву подорож у минуле із щасливим поверненням у сьогодення.

Дочинець Мирослав.

Народився 3 вересня 1959 року на Закарпатті в містечку Хуст.

Мирослав почав свої перші «спроби пера» ще в школі.

Друкувався в дитячій пресі, в 9 класі став лауреатом конкурсу юних літераторів.Освіту отримав у Львівському університеті на факультеті журналістики.Студентом працював у газетах «За радянську науку» та «Джерело».Після закінчення університету у 1982 році став професійним кореспондентом у газеті «Молодь Закарпаття».У 1989 році вийшла перша книжка Мирослава Дочинця: збірник новел під назвою «Гірчичне зерно». На даний час бібліографія письменникаскладає вже більше 20 виданих творів, багато з яких перекладені на польську,російську, угорську, словацьку, румунську, англійську, італійську, японську,французьку мови. В 1990 році Мирослав стає засновником газети «Новини Мукачева». Працює журналістом у виданнях «Карпатський край», «Срібна земля», «Фест».1998 року Мирослав Дочинець створює власне видавництво «Карпатська вежа», завдяки якому світ побачило вже більше сотні книжок українських авторів.Творча діяльність письменника відзначена чисельними нагородами, в тому числі трьома міжнародними преміями. За романами «Лис» та «Вічник» скоро мають бути створені кінофільми.

Матіос Марія Василівна (19 грудня 1959 року народження) – поетеса та письменниця сучасної доби розвитку вітчизняної культури.Матіос М. – уродженка с. Розтоки Чернівецької області. Одразу ж після випускного та отримання шкільного атестату, дівчина вирушила до м. Чернівці, де й отримала професію філолога в місцевому університеті. З 1992 року здійснювала журналістську діяльність, а згодом – займалася видавничою справою, очолювала науково-літературний «Буковинський журнал». В період з 2005 по 2010 рік обіймала посаду заступника очільника Комітету з Національної премії України ім. Т. Шевченка. В 2012 році М. Матіос виступила в якості політика: на виборах до парламенту держави була обрана народним депутатом України.

Літературний доробок сучасної письменниці становлять численні збірки віршів (зокрема, «Жіночий аркан», «Сад нетерпіння»), а також книги оповідань «Нація», «Бульварний роман», «Щоденник страченої» тощо. Більшість її творів були перекладені російською, китайською, хорватською, японською та іншими мовами. Сама ж М. Матіос є володаркою багатьох найпрестижніших літературних нагород.

Білик Іван Іванович – відомий вітчизняний

письменник-романіст, перекладач. Був народжений у м. Градизьк Полтавської області 1березня 1930 року. Після закінчення школи, деякий час вчителював у селі.Обираючи свою майбутню професію, намагався вступити до інституту з різних спеціальностей: архітектура, історія, театр. Однак, такі спроби не були вдалими. Натомість, у 1956 р. він одразу вступив до Київського університету на факультет журналістики. Отримавши відповідний диплом, працював у редакційних колегіях таких видань, як «Молодь України», «Всесвіт», «Робітнича газета». Крім того, займався перекладом класичних літературних творів болгарських авторів.Помер митець 27 листопада 2012 року у Києві внаслідок виснажливої невиліковної хвороби. Білик І. здобув популярність ще за радянських часів, коли випустив великим тиражем свої історичні романи «Меч Арея» та «Похорон богів», що після їх публікації стали справжніми бестселерами. За часів незалежності України, ним було написано роман «Золотий Ра», в якому він переказав «історії» Геродота. Саме цей твір зробив автора володарем найпрестижнішої нагороди – Державної премії ім. Т. Шевченка.

Дяченки Марина Юріївна (1968 р. н.) та Сергій Сергійович (1945 р. н.) – талановите подружжя-співавтори, сучасні письменники-фантасти, сценаристи.

Дяченко С. не обмежився отриманою медичною освітою (за фахом лікар-психіатр), а й закінчив Московський ВДІК за спеціальністю «сценарист». В свою чергу, його дружина є професійною акторкою театру і кіно.

Сумісна творчість подружжя розпочалася із видання роману «Брамник» у 1994 р. З того часу, їх літературний доробок налічує півтора десятка романів та більш ніж 60 оповідань, написаних як українською, так і російською мовами. Жанр, в якому М. та С. Дяченки пишуть твори вони називають «м-реалізм», проте не пояснюють його сутності. Літературні критики відзначають цікавість стилістики письменників. Кожен герой оповідання має власну чітко виписану характеристику, кожна риса якої поступово демонструється через побічні сюжетні лінії.

У 2005 році у Глазго письменників було відзначено кращими фантастами в Європі.