Bibiопроменад:"Час проведений з користю".

Зимові канікули - це читання улюблених книжок, години розваг та відпочинку, справжня круговерть неймовірних подій та затишна атмосфера.

 Патріотичний флешмоб до 125 річниці від дня народження Володимира Сосюри.

Володимир Сосюра – митець надзвичайно складної і суперечливої долі. Він є визнаним класиком української поезії.

Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

 

                                           #Моя_Україна_забула_сміятись

                                          Патріотичний флешмоб до 85 річниці від

                                       дня народження Василя Стуса.

                         10 фактів із життя Василя Стуса

 

1.      Народився Василь Стус 6 січня 1938 року в селянській родині й був четвертою дитиною в сім’ї. Згодом поступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту міста Сталіно (нині – Донецьк), який закінчив з червоним дипломом.

2.      Василь Стус вчителював. Викладав українську мову й літературу. Проте, це не єдине поле діяльності дисидента – був підземним плитовим в шахті “Октябрська”, літературним редактором газети “Социалистический Донбасс” (1963 рік) також заробляв на життя, працюючи у Центральному державному історичному архіві, згодом — на шахті, залізниці, на будівництві, в котельні, в метро. З 1966—72 — старший інженер у конструкторському бюро Міністерства промисловості будматеріалів УРСР.

3.      Під час служби в армії відкрив для себе німецьких поетів Ґете і Рільке й переклав близько сотні їх віршів. Ці переклади було згодом конфісковано і втрачено.

4.      Зрештою вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР ім. Тараса Шевченка у Києві із спеціальності “Теорія літератури”. За час перебування в аспірантурі підготував і здав до видавництва першу збірку творів “Круговерть”, написав низку літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів із Ґете, Рільке, Лорки. Належав до Клубу творчої молоді, який очолював Лесь Танюк.

5.      На прем’єрі фільму “Тіні забутих предків” 4 вересня 1965 року Василь Стус піднявся з місця й крикнув: “Хто проти арештів невинних людей — встаньте!”. Після цього довелося розстатися з аспірантурою і першу свою книгу “Зимові дерева” опублікувати за кордоном. І тут почалося — арешти, попередження.

6.      З моменту виступу у кінотеатрі за ним й слідкували агенти КДБ, він часто їздив з друзями в подорожі, в ці роки він й знайшов свою кохану. 1965 одружився з Валентиною Василівною Попелюх. 15 листопада 1966 у них народився син — нині літературознавець, дослідник творчості батька Дмитро Стус.

7.      Пропозицію Стуса опублікувати 1965 свою першу збірку віршів “Круговерть” відхилило видавництво. Незважаючи на позитивні відгуки рецензентів, було відхилено і його другу збірку — “Зимові дерева”. Однак її опублікували в самвидаві. У 1970 книжка віршів поета “Веселий цвинтар” потрапила до Бельгії і була видана в Брюсселі.

8.      12 січня 1972 року — перший арешт; впродовж майже 9 місяців поет перебував у слідчому ізоляторі. Саме тоді було створено збірку “Час творчості”. На початку вересня 1972 київський обласний суд звинуватив його в “антирадянській агітації й пропаганді” та засудив до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання відбував у мордовських і магаданських таборах. По закінченню строку, поета вислали в Матросове Магаданської області, де він працював до 1979 на золотих копальнях. З ув’язнення звернувся із заявою до Верховної Ради СРСР з відмовою від громадянства: “…мати радянське громадянство є неможливою для мене річчю. Бути радянським громадянином — значить бути рабом…”. У травні 1980 був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений на 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

9.      1978 року поета прийнято до PEN-клубу.

10.  Табірними наглядачами знищено збірку з приблизно 300 віршів Стуса. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням співв’язнів поета, була наклепом). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними причина смерті — зупинка серця.

26 листопада 2005 Стусу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

За свої недовгі 47 років життя борець за Україну виніс багато випробувань. Своєю мудрістю в листах з тюрми поет ділився з сином Дмитром.

 

 Інформ-застереження: 

"10 основних фактів, які молодь має знати про ВІЛ та СНІД"

1. Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини – ВІЛ, призводить до смертельної хвороби – синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). ВІЛ та СНІД - невиліковні.

2. Людина, уражена вірусом, може виглядати здоровою і почуватися добре довгі роки, навіть,  якщо вона є носієм вірусу.

3. Вірус може передаватися на всіх стадіях захворювання через кров, сперму, овуляційні та вагінальні виділення, грудне молоко.

4. Найчастіше ВІЛ-інфекція передається статевим шляхом. Молоді дівчата особливо вразливі до ВІЛ при сексуальних контактах.

5. Молоді люди, які мають захворювання, що передаються статевим шляхом, також становлять групу високого ризику щодо ВІЛ-інфікування.

6. Найбільш уразливі молоді люди, які вживають наркотики ін’єкційна, або мають сексуальні контакти з ін’єкційними споживачами наркотиків. ВІЛ-інфекція може також передаватися через нестерильні інструменти при пірсингу, татуажі та інших маніпуляціях, в яких є контакт з кров’ю.

7. Ризик інфікування при статевих контактах зменшується, якщо партнери використовують презерватив.

8. Тест на ВІЛ здійснюється системою охорони здоров’я і, в першу чергу, центрами профілактики СНІДу. Тест на ВІЛ є конфіденційним і має супроводжуватися до та після тестовим консультуванням.

9. ВІЛ-інфекція не передається через обійми, потискання рук, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах тощо.

10. Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ, – це порушення прав людини.

 

Історико-літературна довідка: "Сторінка з історії Голодомору"

Перша українка, яка розповіла світу про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. і сама померла від голоду.

МІЛЕНА РУДНИЦЬКА - доктор фiлософiї та голова Свiтового союзу українок, яка домоглася аби питання Голодомору в Україні винесли на розгляд Лiги Нацiй та Мiжнародного Червоного Хреста. Вона була першою, хто розповiв свiтовi про цю трагедiю.

Народилася Мiлена 15 липня 1892 року у Зборовi на Тернопiльщинi. Пiсля раптової смертi батька у 1906 р. її мати з дiтьми переїхала до Львова. Початкову освiту Мiлена здо­була вдома, згодом  навчалася у кла­сичній гiмназiї у Львовi та на фiлософському факультеті Львiвського унiверситету, де отрима­ла диплом учителя фiлософiї i мате­матики. Продовжила навчання у Вiдні.

 Мілена вийшла заміж за Iвана Лисяка, ад­воката та економiста, талановито­го журналiста-редактора. У роки Пер­шої свiтової вiйни їхня оселя у Відні була центром зустрiчей української еміграційної елiти. Зокрема, постiйним гостем був Євген Коновалець.

Професiйну кар’єру Мiлена розпоча­ла в Учительськiй семiнарiї у Львовi, згодом викладала на вищих педаго­гiчних курсах.  Наприкiнцi 1920-х рр. вона залишила пра­цю вчительки й цiлком присвятила се­бе громадськiй та полiтичнiй роботi.

Будучи здiбною органiзаторкою, очо­лювала низку жiночих рухiв та об’єд­нань. Зокрема, працювала в центральнiй управi Союзу українок у Львовi, Укра­їнському жiночому конгресi у Станiсла­вовi,  презентувала укра­їнський рух на мiжнародних жiночих конгресах.

У 1928 року Мiлена очолила Союз українок i стала делегаткою Сей­му Польщi вiд Українського нацiональ­но-демократичного об’єднання (УНДО). У парламентi вона смiливо й напо­легливо захищала українську націю:вiдважно критикувала польську владу за переслi­дування української культури, руйну­вання української школи й Церкви, за­суджувала пацифiкацiю українцiв на початку 1930-х рокiв.

У час Голодомору вона була заступником голови Українсько­го громадського комiтету рятунку України у Львовi, головним завданням якого було розповiсти свiтовi про масовий голод на українських землях у складi СРСР та органiзувати масштабну допомогу голодуючим. Члени комiтету провади­ли просвiтницько-органiзацiйну дiяль­нiсть: писали до мiжнародних органi­зацiй, засновували комiтети допомоги українським селянам, звер­талися до свiтових полiтичних дiячiв, влаштовували мiжнароднi конферен­цiї та зустрiчi. Сама Мiлена була од­нiєю з тих, хто активно органiзовував допомогу потребуючим.

 За сприяння міжнародних жiночих органiзацiй та пiдтримки впливових українських полiтичних дiячiв за кордоном їй вдалося переконати президента Лiги Нацiй — прем’єр-мiнiстра та мiнiстра закордонних справ Норвегiї доктора Югана-Людвiга Мовiнкеля — винести питання допомоги голодуючим України на обговорення Ради Лiги Нацiй.

29 вересня 1933 року в Женевi вiдбулося засiдання Лiги Нацiй за участі 14 держав. Пiд час засiдання Мiлена разом з iншими представниками української делегацiї  очiкувала результатiв у коридорi палацу Вiльсона, тодiшньої резиденцiї Лiги Нацiй. Пiсля кiлькагодинного обговорення стали вiдомi деталi. Президент Мовiнкель чотири рази брав слово, щоб переконати представникiв країн-учасниць у важливостi допомоги жителям України. Вiн заявив, що норвезький народ готовий на найбiльшi жертви, щоб допомогти голодуючим, i закликав великi народи до мужнього виступу й жертовностi. Проте представники великих держав були зацiкавленi у спiвпрацi з СРСР i не пiдтримали заклику Мовiнкеля. Вони аргументували це тим, що СРСР не є членом Лiги Нацiй, i, таким чином, голод — внутрiшня проблема країни.Але більшість проголосувало "проти". 

У грудні 1933 року Мiлена Рудницька виступила на мiжнароднiй конференцiї у Відні з закликом чинити тиск на радянську владу. Проте прихильники СРСР заперечували масовий голод в Українi, усiляко замовчували будь-яку правдиву iнформацiю.

Пiзнiше з болем у душi Мiлена Рудницька у своїй працi “Боротьба за правду про Великий Голод” напише: “Двадцять п’ять рокiв тому, навеснi 1933-го року, масовий голод на Українi, зорганiзований Кремлем для зламання опору українського селянства проти колективiзацiї та для приборкання непокiрливого українського люду, дiйшов був до вершкового пункту… Уся Україна, вздовж i впоперек, була дослiвно вкрита трупами… Нема сумнiву, що Великий Голод був найбiльшою катастрофою, яку Україна пережила протягом усiєї своєї iсторiї”.

Мiлена Рудницька впродовж усього життя невтомно пропагувала українську iдею в Європі, працювала в рiзних жiночих рухах. Свiй талант патрiотка виявила й у царинi лiтератури, написавши низку публiцистичних праць.

Але постійним і пекучим болем Мілени було усвідомлення, що тоді, в 1933 році, українців можна було врятувати від голодної смерті, але через небажання лiдерів великих європейських країн, цього не відбулося. Очевидно, тому у вiцi 83 рокiв вона свiдомо вiдмовилася вiд їжi. Померла 29 березня 1976 року в Мюнхенi, де й була похована. Пiсля проголошення Україною незалежностi, у 1993 роцi її перепоховали у Львовi в родиннiй гробницi на Личакiвському цвинтарі.

Акція "Незабудки пам'яті"

 #Памятаємо_Єднаємося_Переможемо

90 роковини Голодомору- геноциду в Україні.

Квітка незабудка - символ пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Вона нагадує нам і нашим дітям про те, що ми не маємо права забути мільйони жертв Голодомору.

Квітка складається з двох кольорів- синього і жовтого - кольорів вільної та незалежної України.

Тендітна блакитно - жовта квітка кличе нас:" Не забудь! Не забудь жертв Голодомору".

 #Ювіляр_року

Літературний парк:" Афоризми Григорія Сковороди".

Великий український філософ, гуманіст, поет Сковорода Григорій Савич. Народився 22 листопада(3 грудня)1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. Батьки відзначалися побожністю, миролюбством, гостинністю, чесністю.

Зростаючи у середовищі мудрої праведності, їхній син з ранніх літ відзначався схильністю до зосередженості на своєму внутрішньому світі, твердістю духу, великим бажанням до науки і знань.

Людина виняткових здібностей і гострого розуму, Г.Сковорода здобув в Київській академії глибокі знання з філософії, вітчизняної, античної, західноєвропейської літератур, досконало опанував кілька іноземних мов, серед яких були латинська, грецька, німецька.

Творча спадщина великого філософа стала невичерпним джерелом мудрості й життєдайної наснаги для українського народу на довгі-довгі віки. Вона злободенна й сьогодні. Вона актуальною буде і завтра. Межі духовному вдосконаленню людини так і не визначено .