"Великодні гаївки"

                   

                         Історія та традиції.

Гаївки виникли в далекі, ще язичницькі часи. Не знати, у зв’язку з яким обрядом, але певно, що зі святом, – бо в звичайний день не мала молодь часу бавитися, та й хто хотів перед людьми виглядати неробою! Знаємо тільки, що це було свято весняне – люди раділи приходу весни! Немало дослідників і назву “гаївка” виводять від слова “гай”. При багатьох співах-гаївках дівчата, тримаючись за руки, ходять зигзагоподібним шнуром (“кривим танцем”) – як зауважує один дослідник, “точно так, як би поміж деревину ходили” .  Є й інші гіпотези , адже “гаївки”, як відомо, – найпоширеніша назва пов’язаних із воскресінням природи ігр-хороводів, – у деяких місцевостях їх звуть “гагілками”, “ягілками”, “ягівками”, “галагівками”...  Термін “веснянка” обіймає ширший цикл пісень, “гаївка” – вужчий. Веснянку співають  Україні цілу весну, гаївку  – лише на Великдень”. Отже, із прийняттям на Русі християнства язичницький обряд поклоніння весні поступово перейшов у традицію Великодних свят, котрі знаменують уже справді розквітлу весну. Слово “Великдень” узяте із Євангелія Святого Іоанна. Там, після опису розп’яття Ісуса Христа, а з ним ще двох мучеників, на Голгофі, сказано: “Через те, що ще була п’ятниця, отже, щоб не залишалися в суботу тіла на хресті – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби... познімали з хреста” (Іоанн, 19, 31). Поклали розп’ятих до гробів, а на досвіті у неділю Христос воскрес! Гаївки, таким чином, у християнській традиції відбивають радість і Весни, і Воскресіння Христового.  Після тривалого, великого посту молодіжні забави, грайливі пісні особливо оживляли кожну місцевість, надто сільську. На Великдень, поснідавши яйцем свяченим, паскою і всім, що Бог послав у найбільше свято, молодь на майдані коло церкви починала водити гаївки. Батьки, діди та діти групувались довкола майдану – милувалися. Жіноцтво мало нагоду при тім наговоритися про всяку всячину, чоловіцтво, за попахкуванням файок, – перекинутися скупими фразами про весняні роботи, про ціни на збіжжя, на худобу, про громадські справи. Діти хвалилися крашанками-писанками – чия краща. Гаївки переважно водять дівчата, але не тільки.  Лунали гаївки:“Ой зацвили фіялоньки...”, “Котилися вози йа в гай, та в долину...”, “Ой ніхто там не бував, де ся явір розвивав...”, “Ви, зелені огірочки, не рвіться...”, “Ми кривого танцю йдемо...”, “Ми голубку (голуба) ізловили...”, “Хто бував, хто видав мою жону на торзі?..”, “Ой бриніли ключі з ночі...”, “Чому, Галю, не танцюєш?..”, “Ой ти, старий діду, чому ся не жениш?..”, “Попід зелені лози летіли селом кози...” та інших. У гаївках передусім воздавалася хвала весні, і водночас молодості: А вже ж весна воскресла! А що ж вона винесла? – Весняную росу, Дівоцькую красу... Замовляннями, пантомімою молодь благословляла то “мак”, то “просо”, то “грушу” на рясний урожай, у чім особливо пізнається язичницька обрядова ритуальність.

                                               «ВЕЛИКДЕНЬ – світлий день!»

 Вели́кдень, Воскресі́ння Христо́ве, Па́сха, також розм. Па́ска — найдавніше християнське свято, головне свято богослужебного року, встановлене на честь Воскресіння Ісуса Христа. У Католицькій церкві Великдень має найвищий статус торжества.

 

                   

  Книга_подарована_автором.

  Сьогодні бібліотека с.Пониковиця отримала книгу Богдана Красавцева "Еко-історії для моїх маленьких друзів".

          Книга цікава, чудово іллюстрована розповідає малюкам у доступній формі про збереження природи. Особливість цієї книги у тому, що розповіді написані не тільки українською, але і англійською,що надасть можливість юним читачам удосконалити вивчення іноземної  мови.

            Книга з автографом та побажаннями автора.

 

# Рік промоції читання.Читай_ досягай.

Онлайн читання: "Сестричка казочку читає,любити книгу мене навчає".Тимчишин Маргарита та Ангеліна. Бібліотека сПониковиця.

 

                                              

                           "Книга - найкращий друг".

2 квітня, у день народження відомого казкаря Г.Х. Андерсена, відзначається Міжнародний день дитячої книги. 

У світ казки запрошує Аня Беднарчук."Сестричко, будь ласка,почитай нам казку".

                                                               Історія дня дитячої книги.

З чого все починалося

В історичному часі подання про дитину як про істоту зі своїми особливими інтересами і запитами - недавнього походження, воно набуло поширення лише в два-три останніх сторіччя.

Відповідно, дитяча література як самостійний вид - явище порівняно нове.

До середини 17 ст. діти читали (ті, хто вмів читати, з грамотністю тоді було погано), за рідкісним винятком, приблизно те ж, що і батьки.

Проте і у тих, і в інших завжди був інше джерело знань - фантастичні, історичні та побутові історії, що існували в усній традиції. Діти слухали їх разом з дорослими, і нікого не турбувало, чи підходить розказане для дитини, а діти, як і дорослі, витягували з почутого те, що могли. Дещо з творів стародавньої усної творчості дійшло до нас  у друкованому вигляді і викликає у дітей і дорослих такий же інтерес, як тисячоліття тому, - наприклад байки Езопа, вперше записані в 4 в. до н.е.

Інші добре відомі зразки усної народної творчості - легенди про короля Артура і Робін Гуда і, зрозуміло, народні казки, зібрані братами Грімм і Ш. Перро (1628-1703), чий збірник під назвою загальноприйнятою «Казки матінки Гуски» включає, можливо, саму знамениту чарівну казку «Попелюшка».

Витоки дитячої книги виходять з епохи, коли в Англії з'явився друкарський верстат і У. Кекстон випустив у 1477 першу книгу англійською мовою. Серед його численних видань, які, напевно, захоплювали дітей, були байки Езопа і забавний тваринний епос «Роман про лиса».

Підручники стали кращі, набули поширення букварі і абетки.

У 1658 чеський священик і педагог Я. А. Коменський опублікував першу книгу з картинками для дітей Orbis Sensualium Pictus («Світ чуттєвих речей в картинках») - підручник на латині з гравюрами. 

Протягом 17 ст. дітей навчали в дусі пуританських вірувань; коло дитячого читання в основному зводилося до Біблії, хоча друкувалося чимало призначених для дітей книг релігійного змісту.

 

                                                      Хвилинка- гуморинка.

                                  " Добрий сміх не б'є,не мучить.

                                        Він на світі жити учить".

Щороку 1 квітня відзначають Міжнародний день сміху. Свято має багатовікову історію проте достеменно встановити його походження досить важко. За деякими версіями, традиція першоквітневих розіграшів виникла ще в дохристиянську епоху та пов’язана із вшануванням божества Сміху римлянами, святом жартів в Стародавній Індії, яке відзначали 31 березня, або звичаями давніх ірландців.

За іншою версією, виникнення свята спричинило запровадження в середині XVI століття григоріанського календаря, відповідно до якого початок нового року переносився з 25 березня на 1 січня. Тих людей, які продовжували слідувати стародавньому звичаю та вітати один одного в кінці березня, стали називати «квітневими дурнями» або «першоквітневими рибами», яких досить легко спіймати на гачок, розіграти.

Кожна країна має власні, унікальні традиції розіграшів та святкування. Зокрема у Франції головним частуванням у цей день є тістечка у вигляді риб, а діти намагаються прикріпити один одному на спини паперових рибок, в Англії жартують лише до опівдня, а у Фінляндії, Німеччині та Австрії вигадують смішні нездійсненні доручення для знайомих. В українську культуру свято прийшло, вірогідно, у XVIII столітті та набуло популярності серед молоді. В останні роки розповсюдився звичай організовувати карнавальні ходи та гумористичні фестивалі містами України, найбільший серед яких — «Гуморина» в Одесі.

 

 

27 березня- Міжнародний день театру.

Театральний калейдоскоп Народного дому с.Пониковиця.

Щороку 27 березня відзначається Міжнародний день театру. Це професійне свято людей, які присвятили своє життя служінню великому і прекрасному театральному мистецтву , а також аматорів театрального мистецтва.

                         Історія свята Дня театру.

Свій початок свято Дня театру бере з 60-х років XX століття. Засновано воно було з ініціативи Міжнародного інституту театру в 1961 році. Перше святкування відбулося у 1962 році. Послання до діячів театрального мистецтва тоді було написано культовим французьким художником, письменником і драматургом Жаном Кокто.

Саме слово "театр" походить від грецького "theatron" – місце для видовищ, видовище. Перші згадки про нього були ще у Древній Греції.

Цього дня на сценах театрів по всьому світу дають найкращі вистави, зокрема й благодійні.