Іван Франко – людина, яка випереджала свій час. 

 

                               Цікаві та маловідомі факти про Івана Франка

1. Мати Івана Франка, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років.
2. Коли Франкові було 9 років, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя.
3. Іван Якович смачно готував каву. Іван Франко понад усе любив збирати гриби. Їх варили, смажили, сушили на зиму. Донька пише: «Присмажені гриби з молодою картоплею були смачною й улюбленою стравою тата».
4. Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні («У столярні»).
5. Як і більшість молодих людей того часу, Іван Франко захоплювався ідеями соціалізму. Читав твори Маркса, Енгельса, листувався з Михайлом Драгомановим. Однак наприкінці життя він зрозумів хибність ідеї Маркса, назвавши соціалістичну державу тюрмою.
6. Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» — так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905) Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»
7. Після свого другого арешту 1880-го Франко ледь не помер із голоду. Тоді за тиждень у готелі він написав повість «На дні» й на останні гроші надіслав її до Львова. Після того три дні жив на 3 центи, знайдені на березі річки Прут – цих грошей вистачило хіба на одну хлібину. А коли їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка від голоду старий служитель готелю.
8. У 1886 році Іван Франко одружився. Його дружиною стала Ольга Хоружинська. Була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами: англійською, французькою, німецькою, російською. Їй не була чужа ідея відродження України. Познайомившись із Франком, вирішила стати його дружиною й помічницею та присвятити своє життя чоловікові. Разом подружжя виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.
9. Подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників мужа, зокрема Михайла Павлика, й частини суспільства, що ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка, як до схизматички — все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Одинока, покинута дітьми, вона померла 17 липня 1941 року і похована на Личаківському цвинтарі, неподалік від свого чоловіка.
10. Франко був відомий своїм інтересом до індійської культури, вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: «Жаль, що я не орієнталіст». Серед перекладів Івана Франка – біблійна «Книга Буття». Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
11. 1908 року стан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Період останнього десятиліття життя Франка — дуже складний. За розповідями сина Андрія, «у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…» «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю», – писав Іван Франко. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року в Львові. Похований на Личаківському кладовищі в Львові.
12. Іван Франко був відомий своїми атеїстичними поглядами. Про це згадував отець Макарій Каровець: «Тут пригадуємо, що Франко майже від перших хвилин свого виступу аж до смерті був у нас головним пропагатором виразного атеїзму.
13. В інституті германістики Віденського університету, в якому Іван Франко успішно захистив докторську дисертацію, встановлена меморіальна дошка Іванові Франку. Відкрита 29 жовтня 1993 року. На Постгассе, 8 знаходиться погруддя письменникові. Пам’ятник був відкритий 28 травня 1999 року. Пам’ятна дошка також встановлена на будинку, в якому жив письменник за адресою: Відень, Віпплінґерштрассе, 26.
14. Франко на сьогодні – єдиний український поет, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури.
15. 
    

                      Година юного патріота: « Вітаю ,тебе, моя Україно!».

У маленькому селі Ковпин відбулося святкування Дня Прапора та Дня Незалежності . Після святкової літургії отець Руслан біля фігурки Матері Божої відправив молебень .

Про символ України – прапор  розповіла зав.бібліотекою с.Пониковиця  Гілевич Лариса ,а про свято День Незалежності  зав. Народним домом с.Ковпин Галина Лоза.

 Чудові вітання линули із уст маленьких  учасників художньої самодіяльності , які читали вірші, порадували малюнками ,святковість додали учасники церковного хору. Пісні : « Боже великий єдиний» , та «Україно» додали святкової атмосфери.

 

                     Флешмоб:

 « Прапор звивається стрімко у вись, синьо-жовтим мереживом долі».

         Щороку 23 серпня , за добу до святкування Дня Незалежності, Україна відзначає День державного прапора. Дата була обрана на згадку про події 1991 року, коли до будівлі Верховної Ради група народних депутатів внесла синьо- жовтий стяг.

          Синій і жовтий кольори є державними кольорами України. Поєднання цих кольорів в українській символіці має давнє походження і може трактуватися по –різному. Жовтий – це колір безмежної хлібної ниви, золотої пшениці  - символ миру й достатку, а також це колір сонця, без лагідних променів якого неможливе життя. Синій колір – це безхмарне синє небо, символ миру; це і чиста вода українських річок. Поєднання цих кольорів на українському прапорі символізує чисте, мирне, безхмарне небо над жовтим колоссям хлібної ниви.

                          Наш український прапор – дивосвіт,

                         Відбився в ньому неповторний світ.

                          І чорноморська гожа синява,  

                         і далина мрійлива степова,

                          Карпати в нім, Донбас, Галичина,

                          Вся прехороша рідна сторона.

                          В нім біль народу,

                         Гордість жаль і гнів,

                        Чекання світлих , радісних часів.

 

                   Гра – змагання:

« Рухаємося активно, мислимо позитивно».

Рух — це життя.
Він зміцнює здоров’я.
Клітинку кожну
Він зігріває кров’ю.
Без руху швидко
Стане кволим тіло.
Тож, склавши руки,
Не сиди без діла!
О спорт! О спорт!
Це просто клас!
Дружіть із ним завжди.
Здоров’я, юність, силу дасть
І творчої снаги!

Мати гарне здоров’я — так круто! Міцний імунітет допоможе з легкістю пройти будь-яке випробування:Проводячи гру – змагання ми виховуємо любов до спорту, розвиваємо пам'ять, увагу, організованість, самостійність, уміння узгоджувати інтереси, долати труднощі, зміцнювати здоров’я, виховувати у  дітей почуття дружби, взаємовиручки.