Іван Франко – людина, яка випереджала свій час.
Цікаві та маловідомі
факти про Івана Франка
- Мати
Івана Франка, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського
шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за
чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років.
- Коли
Франкові було 9 років, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим,
Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві
батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом
всього життя.
- Іван
Якович смачно готував каву. Іван Франко понад усе любив збирати гриби. Їх
варили, смажили, сушили на зиму. Донька пише: «Присмажені гриби з молодою
картоплею були смачною й улюбленою стравою тата».
- Навчаючись
у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої родички
Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її
столярній майстерні («У столярні»).
- Як і
більшість молодих людей того часу, Іван Франко захоплювався ідеями
соціалізму. Читав твори Маркса, Енгельса, листувався з Михайлом
Драгомановим. Однак наприкінці життя він зрозумів хибність ідеї Маркса,
назвавши соціалістичну державу тюрмою.
- Іванові
Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці»
замість «русини» — так традиційно називали себе корінні галичани. В
«Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905) Франко писав:
«Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не
буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»
- Після
свого другого арешту 1880-го Франко ледь не помер із голоду. Тоді за
тиждень у готелі він написав повість «На дні» й на останні гроші надіслав
її до Львова. Після того три дні жив на 3 центи, знайдені на березі річки
Прут – цих грошей вистачило хіба на одну хлібину. А коли їх не стало,
лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка від голоду старий служитель
готелю.
- У 1886
році Іван Франко одружився. Його дружиною стала Ольга Хоружинська. Була
високоосвіченою людиною, добре володіла мовами: англійською, французькою,
німецькою, російською. Їй не була чужа ідея відродження України.
Познайомившись із Франком, вирішила стати його дружиною й помічницею та
присвятити своє життя чоловікові. Разом подружжя виховало чотирьох дітей –
Андрія, Тараса, Петра, Анну.
- Подружнє
життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні,
щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих
співробітників мужа, зокрема Михайла Павлика, й частини суспільства, що
ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка, як до
схизматички — все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове
перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Одинока, покинута
дітьми, вона померла 17 липня 1941 року і похована на Личаківському
цвинтарі, неподалік від свого чоловіка.
- Франко
був відомий своїм інтересом до індійської культури, вивчав літературу,
філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: «Жаль, що я
не орієнталіст». Серед перекладів Івана Франка – біблійна «Книга Буття».
Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
- 1908
року стан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував
працювати до кінця свого життя. Період останнього десятиліття життя Франка
— дуже складний. За розповідями сина Андрія, «у цей період батька
переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по
руках…» «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг
сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед
страшенного болю», – писав Іван Франко. Помер Іван Франко 28 травня 1916
року в Львові. Похований на Личаківському кладовищі в Львові.
- Іван
Франко був відомий своїми атеїстичними поглядами. Про це згадував отець
Макарій Каровець: «Тут пригадуємо, що Франко майже від перших хвилин свого
виступу аж до смерті був у нас головним пропагатором виразного атеїзму.
- В
інституті германістики Віденського університету, в якому Іван Франко
успішно захистив докторську дисертацію, встановлена меморіальна дошка
Іванові Франку. Відкрита 29 жовтня 1993 року. На Постгассе, 8 знаходиться
погруддя письменникові. Пам’ятник був відкритий 28 травня 1999 року.
Пам’ятна дошка також встановлена на будинку, в якому жив письменник за
адресою: Відень, Віпплінґерштрассе, 26.
- Франко
на сьогодні – єдиний український поет, який номінувався на здобуття
Нобелівської премії з літератури.
Немає коментарів:
Дописати коментар