Ідея Свята Героїв виникла у середовищі українських націоналістів. Уперше офіційно воно було запроваджене постановою ІІ Великого Збору ОУН, який відбувся у квітні 1941 року в Кракові: «Обов’язуючі організаційні свята є: свято соборності 22 січня, свято Героїв революції дня 23-го травня і День боротьби 31 серпня».
Дата 23 травня була вибрана не випадково. У травні за суперечливих обставин загинув ідеолог українського самостійництва Микола Міхновський. 23 та 25 травня були вбиті лідери українського визвольного руху Євген Коновалець та Симон Петлюра.
Свято Героїв під час Другої світової війни та після її завершення відзначали учасники визвольного руху.
Цього дня члени та юнацтво ОУН проводили закриті святкові зібрання (сходини). Кімнату, в якій відбувалися подібні заходи, прикрашали прапорами та портретами Міхновського, Коновальця та Петлюри. Передбачалося дотримання певного церемоніалу, складовими якого було вшанування пам’яті полеглих героїв хвилиною мовчання, зачитування наказу крайового Провідника, виголошення коротких промов та складання присяги новими членами організації. Такі сходини зазвичай тривали до півгодини.
Для широкого загалу, де було можливо, проводилися «масові» святочні зібрання. Біля могил місцевих героїв збиралися люди, співали гімн України, марш «Зродились ми великої години», виголошували промови.
Після 1991-го року свято стало набувати популярності, особливо в Західній Україні. У 2014 році масштабні відзначення Дня Героїв відбулися у Волинській, Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях.
Наразі свято не є офіційним, але традиція вшанування героїв 23 травня міцнішає. Особливо, з огляду на те, що з 2014 року українці відстоюють територіальну цілісність та право на вільний вибір розвитку своєї держави у війні з Російською Федерацією, яка анексувала Крим та окупувала частину Донбасу. На жаль, ряди героїв, які віддали своє життя в останні шість років, поповнюється чи не щодня.
Поетичний онлайн марафон: "Вірші народженні війною".
.jpg)
Йшла жінка сильна по землі.
Поетичний онлайн марафон: "Вірші народженні війною"
#ювілейписьменника
Чайковський Андрій Якович народився 1857 року в містечку Самбір. В родині дрібного урядовця. Дуже рано залишився сиротою. Виховувала його бабуся, яка і навчила його читати та писати.
Малий Андрійко навчився читати польською, оскільки українського букваря тоді не було.
До початкової школи не ходив, навчався вдома. Іспити за початкову школу здавав приватно.
Закінчив філософський факультет та правничий відділ у Львівському університеті.
Рік відслужив воєнну службу та брав участь у придушенні повстання в Боснії у складі 77-го піхотного полку. Там він замалював нариси про свої пригоди, які пізніше були надруковані та визвали велику зацікавленість у галичан та І. Франка, з яким він поступово зближується. Саме Франко заохочував Чайковського до написання, бачачи у ньому талановитого письменника.
Перші літературні кроки зробив в 1888 році (йому був 31 рік) – в газеті «Діло» опублікували його статтю «Причини зубожілості наших селян в судівництві».
В роки Першої світової війни був заарештований як українофіл та засланий до львівської в’язниці «Бригідки» на два тижні.
Після виходу з в’язниці пише свої найкращі твори – «Віддячився», «Перед зривом», «Сагайдачний», «На уходах», «Полковник Михайло Кричевський».
Серед улюблених
творів наших читачів
історична повість Андрія Чайковського «За сестрою», яка переносить читача в давні часи і знайомить з життям запорозьких козаків, які боронять свій край від татарських набігів.
Нехай процвітає сім’я,
Нехай вірність, добро і любов
Ведуть вас по життю, друзі,
Щасливими роблячи знову!
Нехай кожну пречудову мить,
Що разом з сім’єю проведено,
Посмішкою прикрасить ваш лик,
І буде схожим на сон!
Міжнародний день сім’ї в Україні ми щороку відзначаємо 15 травня. Це свято було затверджений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН в 1993 році і з цього моменту є офіційним в нашій країні.
Мета Міжнародного дня сім’ї — привернути увагу до питань сімейних цінностей. Адже, за статистикою, ми проводимо з нашими рiдними лише 11 хвилин на день. Сумно, правда? А розлучень в Україні з кожним роком стає все більше…
У нашій країні є українське слово «родина», яке походить від імені слов’янського бога Рода. Він вважався початком всього живого та неживого, початком і кінцем. Для українців сімейні традиції мають велике значення. За часів Київської Русі в родинах були по 6-8 дітей. Той, хто не мав сім’ї, не мав права голосу на зборах, вважалося, що така людина не здатна гармонізувати світ навколо себе.
Зараз, під час військового стану, багато родин вимушено перебувають в розлуці. Тим більше ми потребуємо підтримки, уваги та теплих слів від близьких!
