Бібліофреш: «Дарунок від Святого Миколая –книжка».
Книги
видавництва: « Світло на Сході»
Кеннеді П.,Кеннеді Д. «Велика книга маленьких історій про Боже творіння».
У книзі
представленні розповіді про тварин та їх вийняткові особливості
Кушнір В. «Історії тітоньки Тетяни."
Луту В. «
Ворон Коракс.»
Цорн В. «Племя
дітей світла».
Чепілка О. «
Радість.»
Християнська історія: Андріїв день щорічно відзначається 13 грудня. Православні віруючі йдуть до церкви, аби вшанувати пам’ять святого Андрія, який є рідним братом апостола Петра.
Дохристиянська історія: народне свято, котре пов’язують із старослов’янським днем Ядрея, котре існувало ще у ХІІ столітті. Його святкування тісно пов’язане із ритуалами і обрядами, котрі збереглись і перенеслись до сьогоднішнього дня Андрія.
Святкування на день Андрія, як і ворожіння, існують і до сьогодні. Збереглись парубочі збитки, дівочі ворожіння та народна гра «Калита». Про кожен із цих пунктів ми розповімо детальніше:
Калита
Святкування зазвичай відбувалось саме у вечір/ніч з 12 на 13 грудня. Влаштовувались вечорниці і різні ігри. Головною з таких ігор була Калита. Великий корж з білого борошна, котрий всі дівчата пекли разом. Прикрашаючи вишнями та родзинками – Калита. Запікали його до твердого стану. Щоб важко було вкусити. По середині робили отвір, у який проводилась мотузка, щоб Калиту можна було підвісити. Кожен парубок намагався якнайвище підстрибнути, аби вхопити зубами Калиту, але якщо йому при цьому не вдавалось розсмішити «вартового», то це виявлялось неможливим завданням, адже той смикав за нитку і Калита підстрибувала надто високо. Щоб до неї можна було дістати. Тож це змагання носило у першу чергу жартівливий характер.
Парубоцькі збитки
Це свято вважається парубочим, тож яких би збитків хлопці не наробили у Андріїв день – їм усе пробачається. Тож в основному парубки робили жартівливу шкоду дівчатам – лякаючи їх, коли ті пізно повертались із вечорниць. А дівчата поспішали додому, адже у цю ніч неодмінно мали погадати.
Дівочі ворожіння
Без ворожіння на цей вечір не могла обійтись жодна українська дівчина. Ми розповімо про декілька поширених ворожінь:
1. Дівчина знімала свій чобіт та кидала його подалі із заплющеними очима. Потім відкривала очі та дивилась – у яку сторону чобіт впав носком – з тієї сторони і прийде її наречений.
2. Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: «молодець,удовець, буду дівувати». І що з цього примовиться, коли закінчиться шлях – така доля її і чекає.
3. На аркушах паперу ім’я хлопців писали, потім перемішували, клали у шапку і наосліп витягували папірець, «вибираючи» собі нареченого.
4. Дівчина виходила на подвір’я та три рази вимовляла:
О Святий, добрий Андрію,
Я лишень на Тебе маю надію!
Дуже хочу знати,
Звідки нареченого маю виглядати?
Далі чекала на собачий гавкіт – з якого боку собака загавкає, звідти і прийде наречений.
5. Ще одне традиційне ворожіння – дівчат спеціально посилали по дрова. Дівчина навмання мала взяти в’язку колодок, а коли прийде додому порахувати їх. Якщо вийде парна кількість – той собі отримає пару в наступному році.
6. Також вірили, що у ніч з 12 на 13 грудня дівчатам присниться їх суджений, тож перед сном декілька разів промовляли:
О дай же, Боже, молодій мені,
Щоб приснився мій суджений вві сні.
І Тебе, Святий Андрію,
Я прошу, як умію:
Святий Андрію, допоможи,
Мене сьогодні не залиши!
Ой ти, місточок, та не хилися,
А ти, Іванку, мені приснися.
Перейди річку – биструю воду,
Й веди до шлюбу мене, молоду.
При цьому, як «річку» клали під ліжко миску з водою, а зверху клали «місточок», тобто, дерев’яну дощечку, аби наречений прийшов у сні.
7. Дівчата, як тільки прокинуться, або ж ще опівночі, вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного чоловіка та питають у нього ім’я. Вірять, що таке ім’я буде у майбутнього коханого. Таке гадання також поширене на ранок Нового Року.
В Україні існувало ще безліч найрізноманітніших ворожінь, лише частка з яких зберіглась по сьогоднішній день. Також 13 грудня дуже пильно спостерігали за погодою. Адже Андріїв день пов’язаний із багатьма прикметами, за якими прогнозували погоду.
Прикмети на Андрія
Попри те, що прикмети не були підтверджені жодними фактами – вони мали тенденцію збуватись, тож щось таки наші предки розуміли, у спостереженні за природою, ще до того, як з’явились синоптики.
Теж саме стосувалось і ворожіння – кожна дівчина вірила, що всі результати її ворожінь, неодмінно здійсняться протягом наступного року.
Але у цей день не надто слідкували за погодою чи прикметами, адже обрали собі найкраще заняття – розважатись та відпочивати на народне свято Андрія.
Що не можна робити на День Андрія Первозванного
Цього дня не можна шити, ткати і прясти. В цей день, щоб не накликати біду, цими ремеслами займатися не можна було категорично. Ця заборона іноді поширювався на довший період – аж до Водохреща.
Цього року в Україні вперше відбувається Національний тиждень читання, який проводить Український інститут книги спільно з МКІП з 13 по 19 грудня. Це загальнонаціональне свято, що об'єднує навколо читання читачів, письменників, бібліотекарів, видавців і книгарів по всій країні.
Мета — залучити українців до читання, купівлі та дарування книжок, відвідування бібліотек, а також привернути увагу до українського книговидання та літератури, підтримати видавництва, книгарні та бібліотеки. Звернути увагу на чинники, що допомагають українцям читати, і проєкти, які роблять книжку ближчою до кожного українця.
“Національний тиждень читання — надзвичайно важлива подія для промоції читання книжок в різних країнах. Український інститут книги займається промоцією читання на державному рівні. По-перше, ми спрощуємо українцям вибір — у нас є проєкти, в яких експерти відібрали книжки під різних читачів, від дошкільнят до дорослих, крім того, ми інформуємо про українські книжки, що здобули премії та нагороди як в Україні, так і за кордоном. По-друге, надаємо доступ до книжок безкоштовно через публічні бібліотеки, для яких закуповуємо книжки. По-третє, здійснюємо ряд проєктів з промоції читання як процесу, важливого для формування цілої життєвої стратегії, зазвичай значно більш успішної у тих, хто читає багато, ніж у тих, хто не читає взагалі”, — розповіла директорка Українського інституту книги Олександра Коваль.
Період кампанії охоплює наступні важливі дати:
Рано чи пізно, але обов’язково кожна людина і весь народ осмисле своє минуле. Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати, час мовчати і час говорити. Прийшов час говорити після десятиліть мовчання.
Можна замести сліди злочину, можна засекретити на роки архівні документи, можна переписати історію, а чи можна знищити народну пам’ять? Ні. З правдою нічого не вдієш. А якою була правда?
