Всеукраїнська акція « Сонях пам’яті»

                        

 

Жовтогарячий соняшник офіційно визначений символом Дня пам’яті захисників України, який відзначається 29 серпня. Сонях пам’яті – це не просто символ історичної мужності українських воїнів, це символ життя України.

                 У цей день підтримали акцію юні жителі с.Ковпин.  Майстер -клас з виготовлення соняшників провела зав.Народним домом Галина Лоза. Про символ Дня пам"яті - соняшник розповіла зав.бібліотекою с.Пониковиця Лариса Гілевич.

            Вшанування пам’яті захисників України.

    29 серпня, відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

День пам’яті захисників України, на офіційному рівні відзначатиметься лише вдруге. Так, у 2019 році відповідний указ підписав президент України Володимир Зеленський.

Датою вшанування пам’яті захисників України було обрано 29 серпня, оскільки саме цього дня у 2014 році в Іловайському котлі загинуло найбільше бійців за весь час війни на Донбасі.

 Офіційним символом Дня пам’яті загиблих захисників України є жовтогарячий соняшник. Він є уособленням скорботи за загиблими на Донбасі українськими воїнами. У цей час, як відомо, поспівають соняхи, однак збирати їх у серпні 2014 року було складно, адже в цих соняшниках, зокрема, тривали бої й залишалися загиблі українські захисники.

        У пам’яті наших односельчан  назавжди залишаться Роман Козодій (похований у с. Смільне) та Михайло Сосновський.

                           

Роман Козодій.

На могилі Михайла Сосновського.

 ЮВІЛЕЙ КНИГИ.

                            Павло Загребельний –« Роксолана».

§  Для написання найвідомішого свого твору “Роксолана” Павло Архипович два роки вивчав мусульманські традиції, літературу, Коран, і закони Шаріату. Він навіть спеціально їздив до Туреччини, щоб подивитися на місця, де жила Роксолана. А потім поїхав на її батьківщину в Рогатин.

§  Українська екранізація фільму Павлу абсолютно не сподобалася, він вважав, що Роксолана була набагато більш запеклою та відчайдушною, ніж героїня фільму (в головній ролі Ольга Сумська).

 Роксолана – головна героїня однойменного твору Павла Зегребельного. Ця дівчина зовсім юною потрапила в полон та була продана в гарем султана. У таких умовах вона змогла опанувати себе та домогтися надзвичайних висот. Полонянка Роксолана, яка досягла вершини султанші, певною мірою трансформувала безправне становище жінки, традиційне для мусульманського світу. Росколана мала неймовірну вроду. Це підтверджує її портрет: “Настася успадкувала од батька вогнисте волосся, а від матері – сліпучо-білу шкіру, ніжну й шовковисту не тільки на дотик, а й на самий вигляд. Врода материна не перейшла до Настусі, та дівчина тим і не переймалася, бо вже побачила, який клопіт з тою вродою у її маленької матусі”. Распродажа КОНФИСКАТА! Samsung Galaxy S8 за копейки! Павло Загребельний у романі показує її поступовий духовний та моральний зріст. Якщо під час викрадення її та продажу в гарем тоді ще зовсім юна Настя весела та співуча, то з часом, набираючи влади над Сулейманом та і всією Туреччиною, вона вже зображується як сильна жінка та підступна інтриганка, яка бореться за себе та своїх дітей, за їхнє місце під сонцем, але водночас слабка і любляча. Саме завдяки своїй веселості та співучості Роксолана і підкорила наймогутнішого володаря Туреччини. Не вона запам’яталася Сулейману після першої ночі, а її голос, який не давав спокою йому цілий місяць. Через її сміх Ібрагім не вчинив з нею так, як з рештою дівчат, а вирішивши, що вона незвичайна, віддав до гарему султана. Потрапивши до Стамбулу, дівчина проявляє ще одну рису характеру – сміливість. Вона сміливо відмовляється підходити до Ібрагіма, коли той наказує їй. При першій зустрічі з ним вона сказала, що не рабиня, бо раби працюють, а вона спить та їсть: – Ти рабиня для втіхи та насолод. – Для насолод? Яких же? – Моїх. – Твоїх? – Вона засміялася. – Чи не занадто ти кволий для насолод?. Роксолана називає себе королівською донькою, як колись називав її батько, і просить в Ібрагіма не їжі, а науки. Вперше побачивши ще тоді законну дружину султана Махідевран, Роксолана довго сміється, бо та їй здалася дуже потворною. «Одаліска-сербкиня сказала Настасі, що в Махідевран тут сімдесят служебок. – А в мене буде сто сімдесят, а то й більше! – засміялася Настася». Ця сміливість буде більшати зі зростанням її влади. Поступово вона позбавляється суперниці Махідевран, потім розпускає гарем, що було нечувано до неї. Роксолана почала керувати країною і стала першою в історії Туреччини жінкою, яка сіла на султанський трон. Вона позбулася першого сина падишаха – Мустафи, зруйнувала відносини султана та його матері, знищила Ібрагіма, який колись купив її, одаліску Гульфем, євнуха та всіх, хто ставав на її шляху. Роксолана змогла досягти такого успіху ще завдяки таким рисам, як хитрість і мудрість. Так героїня одружує Ібрагіма з султановою сестрою, щоб зробити його матір добрішою до себе і, таким чином, об’єднавши своїх ворогів, яких потім знищує. Хитрістю вона знищує своїх суперниць Махідевран та Гульфем, законного спадкоємця трону. Роксолана була ще й доброю та співчутливою. Отпримавши доступ до влади вона займається благодійгістю, за її правління в країні було побудовано безліч притулків для бідних та лікарень, було проведено водопровід до Мекки. Роксолана навіть на чужині не забуває про Україну. Вона проявляє патраотизм, коли дає Гасанові гроші на відбудування церков у Рогатині та звільнення з полону українських людей. Вона постійно цікавиться становищем України та переживає за неї. Коли у Стамбулі з’являється польський посол, вона відразу розпитує його про Рогатин та дає доручення поїхати туди й дізнатися про її рідних. Навіть молодшого сина Баязида вона відправляє з Гасаном на Батьківщину, щоб той побачив її рідний край. Вона хоче всупереч чоловікові віддати заміж свою єдину доньку за полоненого козака, який разом зі своїми побратимами хотів підпалити Стамбул. Під час правління Роксолани на Україну припинилися турецькі напади. І це далеко не все, що вона намагалася робити для рідного краю. Роксолана була розумною та освідченою. Її перше навчання забезпечили батьки, хоча на той час це було дуже дорого. На чужині вона продовжувала читати, вивчати мови та поезію. Сулейман підтримував і сприяв їй у цьому. Вона могла проводити ділові переговори з керівниками інших країн та організовувати важливі зустрічі. Розум був однією з її переваг над усіма іншими одалісками гарему. Роксолана була хорошою матір’ю. Вона впадає в глибоку депресію після народження четвертого сина мертвим. Вона народжує дітей з метою закріплення своєї влади над султаном, як робили всі жінки в усі часи до її появи і після. Але додатковим тягарем були нелюдські закони Османської імперії, де султаном Фатіхом було виголошено закон, за яким султаном мав стати лише один син володаря (найстарший), а всі інші його діти чоловічої статі мали бути знищені. Звичайно ж, вона не могла цього допустити. В Туреччині до цього ставилися нормально, але Роксолана так не могла, бо в Україні матері присвячували своє життя дітям. Це було поштовхом до її боротьби, інтриг, які вона здійснювала. Роксолана не змогла вберегти дітей і помирає не через прихід старості, а від виснаження від боротьби за їх життя. Її відчай посилено тим, що султан Сулейман, вихований на османських традиціях, відносно спокійний навіть тоді, коли гинуть один за одним його діти. Отже, усе життя Роксолани – боротьба за виживання та помста. Вона водночас повелителька і рабиня. Роксолана у Загребельного мудра, досвідчена, тверда, а коли треба – ласкава. Вона ніколи не вимагає, а тільки просить; не лютує, а тільки скаржиться; не втручається в султанові справи, а тільки співчуває і допомагає. Вона палка патріотка свого краю, жорстока і смілива та добра й чутлива водночас. Саме оточення та обставини зробили з неї жорстоку інтриганку й лагідну жінку. Завдяки цим рисам вона змогла підкорити не тільки серце наймогутнішого султана, а й півсвіту. Письменник змалював Роксолану як національну героїню, яка сконденсувала у своєму характері найбільш суттєві риси національної свідомості.

Іван Франко – людина, яка випереджала свій час. 

 

                               Цікаві та маловідомі факти про Івана Франка

1. Мати Івана Франка, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років.
2. Коли Франкові було 9 років, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя.
3. Іван Якович смачно готував каву. Іван Франко понад усе любив збирати гриби. Їх варили, смажили, сушили на зиму. Донька пише: «Присмажені гриби з молодою картоплею були смачною й улюбленою стравою тата».
4. Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні («У столярні»).
5. Як і більшість молодих людей того часу, Іван Франко захоплювався ідеями соціалізму. Читав твори Маркса, Енгельса, листувався з Михайлом Драгомановим. Однак наприкінці життя він зрозумів хибність ідеї Маркса, назвавши соціалістичну державу тюрмою.
6. Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» — так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905) Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»
7. Після свого другого арешту 1880-го Франко ледь не помер із голоду. Тоді за тиждень у готелі він написав повість «На дні» й на останні гроші надіслав її до Львова. Після того три дні жив на 3 центи, знайдені на березі річки Прут – цих грошей вистачило хіба на одну хлібину. А коли їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка від голоду старий служитель готелю.
8. У 1886 році Іван Франко одружився. Його дружиною стала Ольга Хоружинська. Була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами: англійською, французькою, німецькою, російською. Їй не була чужа ідея відродження України. Познайомившись із Франком, вирішила стати його дружиною й помічницею та присвятити своє життя чоловікові. Разом подружжя виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.
9. Подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників мужа, зокрема Михайла Павлика, й частини суспільства, що ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка, як до схизматички — все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Одинока, покинута дітьми, вона померла 17 липня 1941 року і похована на Личаківському цвинтарі, неподалік від свого чоловіка.
10. Франко був відомий своїм інтересом до індійської культури, вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: «Жаль, що я не орієнталіст». Серед перекладів Івана Франка – біблійна «Книга Буття». Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
11. 1908 року стан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Період останнього десятиліття життя Франка — дуже складний. За розповідями сина Андрія, «у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…» «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю», – писав Іван Франко. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року в Львові. Похований на Личаківському кладовищі в Львові.
12. Іван Франко був відомий своїми атеїстичними поглядами. Про це згадував отець Макарій Каровець: «Тут пригадуємо, що Франко майже від перших хвилин свого виступу аж до смерті був у нас головним пропагатором виразного атеїзму.
13. В інституті германістики Віденського університету, в якому Іван Франко успішно захистив докторську дисертацію, встановлена меморіальна дошка Іванові Франку. Відкрита 29 жовтня 1993 року. На Постгассе, 8 знаходиться погруддя письменникові. Пам’ятник був відкритий 28 травня 1999 року. Пам’ятна дошка також встановлена на будинку, в якому жив письменник за адресою: Відень, Віпплінґерштрассе, 26.
14. Франко на сьогодні – єдиний український поет, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури.
15. 
    

                      Година юного патріота: « Вітаю ,тебе, моя Україно!».

У маленькому селі Ковпин відбулося святкування Дня Прапора та Дня Незалежності . Після святкової літургії отець Руслан біля фігурки Матері Божої відправив молебень .

Про символ України – прапор  розповіла зав.бібліотекою с.Пониковиця  Гілевич Лариса ,а про свято День Незалежності  зав. Народним домом с.Ковпин Галина Лоза.

 Чудові вітання линули із уст маленьких  учасників художньої самодіяльності , які читали вірші, порадували малюнками ,святковість додали учасники церковного хору. Пісні : « Боже великий єдиний» , та «Україно» додали святкової атмосфери.

 

                     Флешмоб:

 « Прапор звивається стрімко у вись, синьо-жовтим мереживом долі».

         Щороку 23 серпня , за добу до святкування Дня Незалежності, Україна відзначає День державного прапора. Дата була обрана на згадку про події 1991 року, коли до будівлі Верховної Ради група народних депутатів внесла синьо- жовтий стяг.

          Синій і жовтий кольори є державними кольорами України. Поєднання цих кольорів в українській символіці має давнє походження і може трактуватися по –різному. Жовтий – це колір безмежної хлібної ниви, золотої пшениці  - символ миру й достатку, а також це колір сонця, без лагідних променів якого неможливе життя. Синій колір – це безхмарне синє небо, символ миру; це і чиста вода українських річок. Поєднання цих кольорів на українському прапорі символізує чисте, мирне, безхмарне небо над жовтим колоссям хлібної ниви.

                          Наш український прапор – дивосвіт,

                         Відбився в ньому неповторний світ.

                          І чорноморська гожа синява,  

                         і далина мрійлива степова,

                          Карпати в нім, Донбас, Галичина,

                          Вся прехороша рідна сторона.

                          В нім біль народу,

                         Гордість жаль і гнів,

                        Чекання світлих , радісних часів.