субота, 16 листопада 2019 р.

Голосні читання книги Астрід Ліндгрен: "Мадикен"








ЛІНДҐРЕН, Астрід (Lindgren, Astrid — 14.02.1907, Віммербю — 28.01.2002, Стокгольм) — шведська письменниця.Ліндґрен народилася в сім'ї землеробів "у старовинному червоному домі в глибині яблуневого саду". Ще в школі їй пророкували майбутнє письменниці, називаючи "Седьмою Лаґерлеф з Віммербю"; вона дала собі слово не писати, аби не бути на когось схожою. У 1941 р. захворіла її донька і, коли мати вичерпала ввесь запас історій, попросила, вигадавши зненацька дивне ім'я: "Розкажи мені про Пеппі Довгупанчоху". Незвичне ім'я змусило вигадати і саму незвичну героїню. Але видавати історію Ліндґрен не поспішала. У 1944 р. захворіла вона сама і опрацювала свої усні оповідання, подарувавши один примірник доньці, а другий надіславши у видавництво. Як і сподівалася Ліндґрен, видавництво, шоковане незвичайним характером і здібностями героїні, котра може підняти однією рукою коня і з'їсти за раз цілий торт, а, крім того, глузує з благодійників і загалом веде себе дивно, відхилило рукопис. Але 1945 р. Ліндґрен отримала премію за книгу "Бритт-Марі облегшує серце" тоді наступного року видали і перероблений варіант "Пеппі". "Пригоди знаменитого слідчого Калле Блюмквіста"(1946) стали наступною книгою, знову відзначеною премією. Ліндґрен стала професійною письменницею. Вона вважала, що дитинство дало їй той матеріал, який потім увійшов до її творів. Волоцюги, які неодноразово просилися на нічліг до її батьків, змусили її замислитися вже в дитинстві, що не у всіх людей є свій дах, їхні оповідки розширювали її світогляд, вчили бачити, що світ населений не лише хорошими людьми. Тема боротьби добра і зла, одна з провідних у її творах, народилася вже тоді. Письменниця вважала, що "не можна сидіти і вигадувати якісь історії. Слід поринути у своє власне дитинство". Лише тоді можна написати те, що пробудить фантазію дитини. А це вона вважала найважливішим завданням літератури, лише їй притаманним, адже ні кіно, ні телебачення не залишають простору для уяви. Уява ж, цілком слушно вважала Ліндґрен, — найважливіша здатність людства, "адже все велике, що коли-небудь постало в цьому світі, народжувалося спершу в людській уяві". Крім того, книга для дітей повинна розвивати віру дітей у здатність творити дива, в саме існування див. Але дива у творах Ліндґрен завжди народжуються із самої реальності, як в історії про Малюка та Карлсона, котрий живе на даху.
Найвизначніші твори Ліндґрен — це казки-повісті: "Пеппі Довгапанчоха" "Міо, мій Міо" , "Малюк і Карлсон, який живе на даxy" "Брати Левине Серце" а також повісті для дітей та юнацтва: "Пригоди знаменитого слідчого Калле Блюмквіста" "Расмус-волоцюга" і трилогія про Еміля з Леннеберга Ліндґрен не висловлювала відкрито своєї програми, але прагла своєю творчістю сприяти демократизації суспільних відносин, хотіла бачити світ без війни, де не страждатимуть діти. Вона писала для дітей, і тому її ідеї набувають форми, доступної для дитячого розуміння. Так, у казці-повісті "Міо, мій Міо!" герой виступає проти злого рицаря Като, а брати Левине Серце борються проти тирана Тенгіля. У творах Ліндґрен, де використовується середньовічний реквізит, йдеться не лише про одвічну боротьбу добра і зла, як в усіх казках всіх часів. У рисах супротивників позитивних героїв письменниці та в описах країн, якими вони правлять, явно проступають риси фашизму, а самі персонажі схожі на сучасних шведів.

Немає коментарів:

Дописати коментар