Книжкова мандрівка:
« Чарівний світ Книголенду».
Ідея виокремити спеціальний день для популяризації книги серед юних читачів належить німецькій письменниці, авторці творів для дітей та активній громадській діячці – Еллі Лепман. Саме вона є засновницею Міжнародної ради з дитячої книги, за рішенням якої у 1967 році було впроваджено День дитячої книги. З перших днів це рішення було позитивно сприйняте в різних куточках світу, а свято відразу набуло всесвітнього значення.
Варто сказати, що Елла Лепман виступала за створення окремої нагороди, щось
на кшталт Нобелівської премії, тільки в галузі дитячої літератури. Так
з’явилася Міжнародна премія імені Г.К. Андерсена. Нагороду почали видавати ще в
половині 20-го століття, нею вшановують найкращих авторів та ілюстраторів
дитячої книги. Нагороди вручаються на з’їздах Міжнародної ради з дитячої книги.
Так склалося, що кожного Міжнародного дня дитячої книги найпопулярніший
дитячий автор пише послання, адресоване найбільш юним читачам, а найкращий
ілюстратор створює яскравий плакат, присвячений цьому дню. В 1973 р. та в 1979
р. почесних нагород за найкращу дитячу книгу були вшановані відомі українські
письменники Богдан Чалий та Всеволод Нестайко.
ППершими дитячими творами були перекази, розповіді, оповідання, пісні, що
передавалися в усній формі. Вони були покликані розважати та навчати малечу. Та
перші серйозні кроки зі створення дитячої літератури з’явилися тільки у 18
столітті після того, як заговорили про інститут дитинства. До цього діти
ставилися на однаковий рівень з дорослими, тому окремої спеціалізованої
літератури для них не випускали.
Так, в 1744 році світ побачила перша дитяча книжка розважального характеру
під назвою "Маленька гарненька кишенькова книжечка". Її автором та
видавцем був популяризатор дитячої книги тих часів – Джон Ньюбері. Видання
відрізнялося гарною обкладинкою та захоплювало дітлахів веселими іграми та
яскравими ілюстраціями.
Жан-Жак-Руссо – ще один відомий філософ, який зробив неабиякий внесок у
розвиток дитячої літератури. Він стверджував, що дітей треба виховувати, враховуючи
їхні природні здібності та зацікавлення. Одним з письменників, який
дотримувався філософії Руссо, був Томас Дей. Його перу належать багато творів
для дітей.
В 19 столітті відомий данський письменник Г.Х. Андерсен займається збором
народних казок Європи. З цією метою він навіть відправляється в подорож містами
та селами Європи. Так само як брати Грімм, які зробили збірку казок Німеччини,
він робить збірку казок європейських країн.
Пізніше з’являються захопливі твори різних дитячих авторів, які у своїх
роботах покладаються на дитячу уяву. Розвиток друкарства, поширення грамотності
серед широкого загалу, поява нових читачів, зниження ціни на друковані видання
– все це призводить до підвищення попиту на дитячі книжки. А 1865 рік
ознаменувався появою нового стилю у створенні дитячої літератури, оскільки світ
побачила фентезійна книга Льюіса Керолла – "Аліса в країні чудес".
Перша друкована дитяча книга в Україні з’явилася в 1574 році.
Це було навчальне видання під назвою "Руська граматика, або Буквар".
Підручник видав перший український книговидавець Іван Федоров у львівській
друкарні. До складу видання увійшла абетка, а також зразки та вправи читання. В
ці часи здебільшого випускалися навчальні дитячі книги. А вже у 18 столітті
починають виходити книги для читання.
Відомими дитячими письменниками тих часів були Іван Максимович, Ігнатій
Максимович, Іван Пашковський, Григорій Сковорода тощо. У своїх оповіданнях для
молоді Іван Максимович торкається морально-етичних тем, а от його брат Ігнатій
захоплюється написанням од. Юнаки та дівчата захоплювалися поезією Івана
Пашковського, який любив пожартувати та часто писав про перші юнацькі почуття
та захоплення. Вперше просвітницькі ідеї в дитячій літературі з’явилися завдяки
Григорію Сковороді. Його відомі дитячі твори: "Ой пташино-жовтобоко",
"Гей, поля, поля зелені", різноманітні байки, епіграми тощо.
Величезний вклад у розвиток дитячої української книжки зробив Іван Франко.
Під кінець 18-го – на початку 19-го століття виходять казки та оповідання для
маленьких читачів. Автор не просто пише казки, а намагається скерувати дитячу
уяву від казкових героїв та подій до реалій справжнього життя. Франкові
оповідання розповідають про життя простих сільських дітей – "Малий
Мирон", "Грицева шкільна наука", "Під оборогом",
"Олівець" та багато інших. Діти з захопленням зачитувались казкою
"Лис Микита".
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ДИТЯЧІ КНИГИ ТА ЇХНІХ АВТОРІВ
.jpg)


